Нині, 25 серпня 2020 року, зі Львова до Унева вирушила традиційна серпнева проща. Цьогоріч вона відбуватиметься у онлайн-форматі. Преосвященний Владика Венедикт звернувся до віртуальних прочан:
“Напевно, ще рік тому, ніхто не міг собі уявити, що проща буде відбуватися у такий фантастичний спосіб, віртуальний. Все-таки проща -це є проща, в її основі лежить те, що ми присвячуємо цей час Богові. Вживаємо якось свій час. А під час прощі ми 24 години на добу, присвячуємо Богові. Це дуже важливо. Прощі для багатьох людей відкриваються розуміння, що вони мають далі робити, яке рішення прийняти. Саме про це хотів би сказати, про наше покликання. Думаємо ми про це, чи ні, але кожна людина має своє покликання. Якщо ми роззернемося довкола, а я зараз перебуваю у каплиці отців-студитів. І все тут має своє покликання. Ікони, щоб біля них молитися, лавки, щоб на них сідати, коли є можливість. І коли Ви знаходитеся у своїй домівці, то погляньте, що все має своє призначення. Стіл має своє призначення, крісло – своє, ліжко – своє. Але треба зрозуміти, що і я маю своє призначення. Кожна людина має своє призначення, своє покликання. Дуже часто, коли говоримо про покликання. то думаємо, що це священиче, або монаше покликання. І це є правда,це особливе покликання, яке Бог дав. Але кожна людина, без винятку, має своє покликання у житті. І важливо не так просто пройти через це життя, але як ми пройдемо, що ми зробимо. І ціле життя наше покликання – це пізнавати своє покликання. І ціле своє життя ми пізнаємо своє покликання на цей день, на цей рік, на тиждень. Тому бажаю усім під час цієї прощі, пізнати своє покликання. Бо якщо ми не знаємо своє покликання, то для чого взагалі жити? Якщо ми купуємо у магазині телефон, то ми точно знаємо у чому його покликання. І питання: “Для чого я живу?”. І хотів би кілька слів сказати для медиків, які цьогоріч мають особливе покликання. Я також після школи пов’язав своє життя з медициною. І пригадую виклик на швидкій допомозі, коли я мав зупинити приступ астми. Це служіння. І медики, цього року, як ніколи на передовій, у нас є передова на війні на Донбасі, але медики зараз також мають своє завдання. Зичу медикам зрозуміти, що це їхнє покликання дав їм Бог для освячення і спасіння. Бо якщо Бог нам дає певне покликання, то Він найкраще знає, що потрібно для нас, що цією дорогою, якщо будемо йти, то найкраще освятимося і спасемося. Тому, у путь, у дорогу, у прощу до Унева. у путь-дорогу до Вічності, у путь, щоб пізнавати покликання нашого життя”.
Знайти онлайн-посилання на прощу, можна тут
Повязані записи
