«Cьогодні всі ми вітаємо одні одних, ближніх, з початком Нового року. Це дуже добре і похвально. Однак ще важливіше приймати кожну хвилю свого життя, як нову, унікальну і неповторну, якої ще ніколи не було і не буде». Про це мовив правлячий архиєрей Єпархії Святого Миколая із осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США) владика Венедикт Алексійчук у своїх передноворічних духовних роздумах.
Тому так важливо:
1. Пізнати і прийняти самого себе.
Пізнати свої добрі і погані риси. Сильні розвивати, а поганих розбуватись. Бо коли не знаємо себе, тоді граємо ролі і не є тоді автентичні. Не знаючи себе шукаємо в чому ствердитись та не свідомі тоді своєї місії в житті.
2. Приймати кожного, кого зустрічаю в цю мить, як найголовнішу особу в житті.
Зустрічаючись з людьми то вже маємо стереотипи про них. Тоді не даємо їм розвиватись і змінюватись. Часто цінимо людей, коли їх тратимо їх. Кожна особа має якусь місію для кожного з нас.
3. Найголовніша справа мого життя є та, яку я тепер роблю.
Насолоджуватись тим, що робимо, а не лише думати, що хочемо досягти. Минуле, чи святе чи грішне, його вже не має. Немає до і після, є тільки ця мить мого життя. Буття тут і тепер, дає розуміння який наступний крок робити.
4. Зупинятись в часі.
Коли ми маємо вільний час, то не потрібно спішити щось одразу робити. Важливо зупитинитись на 5–15 хвилин. Бути на одинці з собою і мати час на себе. Ми в себе часто на останньому місці. Це дивне, що нам не цікаво бути самі зі собою. Зупинитись і сказати, я сиджу і не буду нічого робити. Мене не вирве нічого з цього: звінок, якась справа, або спокуса включати телефон, чи щось маю доробити. Лишатись в тиші і бути самі з собою.
5. Зупинятись в часі життєвих бурь і проблем.
Яка б не була напруга, важливо залишатись в спокої. Зупинитись на хвилю на 5–15 хвилин. Сказати стоп всьому. Стати вільним від своє зайнятості. Лишити все на який час. Світ не існує для мене на цей час. Хай світ завалиться, я зупиняюсь.
Коли ми навчимось зупинятись, то зробимо відкриття, що кожна мить є нова і неповторна. Перестаньмо жити, немов би ми пишемо лише чорновик свого життя.
За матеріалами Синоду Єпископів УГКЦ
Повязані записи
