Про виклики священничого служіння під час локдауну о. Тарас Михальчук, голова Місії «Центр військового капеланства» Курії ЛА УГКЦ, розповів у інтерв’ю, присвяченому третій річниці його призначення настоятелем Гарнізонного храму св. апп. Петра і Павла.
Отець Тарас звернув увагу, що призначення відбулося 7 лютого 2020 року, а вже 16 березня почався карантин і відвідувати богослужіння в храмах для вірних стало практично неможливо: «У один день я зрозумів, що став настоятелем одного з найбільших храмів Львова, який є пустим. Це стало для мене справжнім викликом. Але хочу подякувати Господу, дякую нашій команді капеланів, адже ми, як добре налаштований інструмент, зуміли витримати усі ці виклики. Кожен з нас подавав ті чи інші ідеї».
За його словами, команда храму боролася із недугою всіма можливими способами: і фізично – через збір коштів на апарат ШВЛ, і духовно – шукаючи способи не дати парафіянам відійти від церковного життя. Саме в час локдауну із храму почали проводити онлайн-трансляції, що тривають і дотепер. До них долучалося дуже багато вірних, зокрема на Великдень трансляцію переглядали приблизно з 2,5 тис. ґаджетів з цілого світу.
«Коли я подивився на те, скільки людей моляться з нами онлайн, то відверто зрозумів, що Церква Христова є непереможною і сильною», – зазначив настоятель Гарнізонного храму. «Скажу відверто, що ніхто не був готовий до того, що буде пандемія, і, відповідно, не було рецептів виходу з цієї ситуації. Для мене це стало моментом особливого довір’я до Бога, адже тільки Бог дасть відповідь на питання, а що робити завтра. Дякую усім капеланам, які завжди були однодумцями, і ми правильно зуміли пережити цей час. Пригадую, що після Літургії я завжди посилав повітряний поцілунок в камеру, яка знаходиться у храмі, адже це зігрівало серце багатьом людям».
Поділився капелан і досвідом поховання померлих від ковіду. Зокрема, саме він став першим священником у Львові, що звершив такий похорон. «Я пам’ятаю, що мені рекомендували бути повністю захищеним спеціальною амуніцією. Я приїхав на Голосківське кладовище і, як сьогодні пам’ятаю, що люди, які викопували яму, були у респіраторах і повністю одягнуті у білі костюми. На кладовищі знаходився я, співець і одна людина з цієї родини, тому що у цій родині всі були хворі на ковід. Я помолився Панахиду на певній відстані. І, як виявилося, цей покійний був учасником АТО, йому було всього лишень 55 років. Це було теж таким певним викликом», – зазначив о. Тарас Михальчук і зауважив, що пізніші постійні ковід-тести показали цікаву реакцію військовослужбовців на масштабні локдаун-обмеження. «Спілкуючись з військовими, ми бачили, що вони переживають це зовсім по-іншому. Вони не розуміли усіх цих суворих правил і т. д. Ну, але виклик був серйозний і надія була тільки на Бога», – сказав він.
Також читайте: О. Тарас Михальчук: «Повертатись у пекло військового мотивує любов»
Повязані записи
