Давньогрецький історик Фукідід вклав до уст одного зі своїх персонажів, полководця Нікія, надзвичайно важливу фразу: “…поліс – це люди, а не стіни і не пусті кораблі”. Це було сказано про давньогрецьке місто, але застосувати дану сентенцію можна до багатьох явищ, актуальною вона буде і в наш час. Скажімо, у суспільній свідомості домінує уявлення про церкву як споруду. Накриті куполами й розписані незрозумілими сюжетами стіни, хаотично розвішані ікони та усталені консервативні порядки. За таким, дуже спрощеним і навіть грубим, означенням часто губиться справжня суть та початкові смисли – про церкву як спільноту, спільноту людей і дії. Відтак, якщо керуватися другим трактуванням, то люди не приходять до храму на щось дивитися і за чимось спостерігати, наче в театрі, а приходять долучитися до небуденного, відчути атмосферу, яка не доступна вдома чи на роботі. Саме такі думки приходять в голову, коли відвідуєш храм Вознесіння Господнього, що на вулиці Любінській у Львові. За кожним твоїм кроком у цій святині спостерігають святі, їх тут понад 300, вони наче беруть участь у богослужінні і творять символічну та духовну єдність з прихожанами під час літургії. Й почути про це не досить – варто побачити і відчути самостійно. Про цікаві факти із життя храму та парафії дізнаємося із розмови із настоятелем – о.Іваном Хомином та художником Олександром Кротенком.
17 парафіян, будівництво та освячення храму
Храм Вознесіння Господнього ПЦУ, що знаходиться на вулиці Любінській у Львові, є відносно новою святинею. Однак, оглядаючи зовнішній вигляд й вивчаючи сторінки його історії, оцінюючи всю роботу, яку було пророблено за цей короткий час, подібного зовсім не скажеш. При плануванні та конструюванні названої святині використано сучасні підходи, цікаві просторові рішення можна бачити в інтер’єрах, а розписи святині є цікавими і неповторними. Релігійна громада на перехресті вулиць Любінської та Виговського з’явилася у 1998 році. На місці нинішнього храму було зведено капличку, яку освятив митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП (сьогодні ПЦУ) Андрій (Горак).
Зі слів чинного настоятеля храму, о. Івана (Хомина) дізнаємося, що на першому богослужінні (2 серпня, на Іллі) було усього лише 17 людей, але сьогодні ситуація є суттєво відмінною і святиню відвідує значно більша кількість прихожан.
Зводити сучасний храм розпочали у 2000 році, тоді було закладено наріжний камінь. Що цікаво, той, з записами імен архиєрея та настоятеля храму й датою будівництва, до сьогодні зберігається у вівтарній частині церкви. Ближче до 2010 року було завершено основні будівельні роботи, а в 2013 році храм було освячено. Цей чин здійснював Патріарх УПЦ КП Філарет (Денисенко). Символічно, що це був перший храм, освячений Патріархом у Львові, за довгий час його духовного служіння.
Храм у кубі
З наступної розповіді буде видно, що у храмі Вознесіння Господнього ПЦУ у Львові випадкових деталей немає. Тут усе має своє місце, навіть найменші елементи не просто припасовані чи підігнані, а концептуально поєднані між собою. Так, цікавим і незвичайним є й зовнішній вигляд святині – храм має форму куба. Такий проект розробив архітектор Ігор Гнесь. Це рішення, знову ж, не є випадковим, адже воно символізує Таїнство Євхаристії. Зокрема, момент вирізання хліба у формі куба на рівні частини.
Не менш самобутньо у святині, яка має висоту 17 метрів, виглядають круглі вікна, що розташовані на висоті 14 метрів. Окрім них святиня має й невеликі напіварочні вікна. Останні, у тому числі, слугують і для освітлення додаткових приміщень поруч з храмом.
Церква як спільнота і церква як простір
Незвичайна зовнішня форма, обрана для святині, знаходить продовження ще й у просторових рішеннях інтер’єру та самобутній стилістиці розписів. Роботи з оздоблення святині розпочалися у 2011 році. Тоді настоятель храму, о. Іван (Хомин), з благословення чинного митрополита Львівського і Сокальського ПЦУ Димитрія (Рудюка), довірив цей процес чотирьом молодим художникам, випускникам Львівської академії мистецтв, місцевих мистецьких коледжів: Олександру, Андрієву, Іванові та Андрію.
Це сміливе рішення, знову ж, було завірене відповідними документами, які до сьогодні зберігаються у храмі. Однак, головним є те, що воно повністю виправдало себе, адже інтер’єри дійсно виглядають дуже гарно й органічно. Коли заходиш до середини, зображені на стінах святі наче оживають, відчитується історія їхньої боротьби за істину й жертви за правду.
З допомогою о. Івана Хомина, а також одного з художників, Олександра Кротенка, простежуємо загальну концепцію розписів. Отож, як тільки ми заходимо до святині, нас зустрічають два ангели: праворуч той, що оберігає тіло, а ліворуч інший, що наче з маленькою дитинкою в руках, який відповідає за душу. Рухаючись далі притвором, бачимо фігури князя Володимира та княгині Ольги, що були хрестителями Русі й першими християнами на наших теренах. Ще далі – зображення князя Ярослава Мудрого, Бориса і Гліба, Варлаама Печерського і ін. По всьому периметру центральної частини храму також бачимо фігури святих. Праворуч – чоловічі, ліворуч – жіночі. Щодо тих є надзвичайно цікавий нюанс – хто саме буде зображений на стінах церкви обирали прихожани парафії. Вони жертвували на імена своїх святих заступників і так було сформовано перелік постатей. Варто звернути увагу і на те, що німби святих виготовлені із сусального золота, досить вартісного матеріалу.
Якщо далі, то у верхній частині храму бачимо сюжети празників: Вознесіння, Преображення, Входу Господнього в Єрусалим і Успіння Божої Матері. Понад цими сценами, при вікнах, можна розрізнити ще й архангелів: Михаїла, Гавриїла, Рафаїла, Уриїла, Селафиїла, Єгудиїла, Варахиїла, Ієремиїла. Усі розписи вирізняються світлими та приємними для ока кольорами. Їх робили абсолютно натуральними фарбами, жодних ГМО. У останньому можна вбачати паралелі до давньої традиції, коли видатні іконописці працювали із фарбами на натуральній основі, яєчною темпорою. Щодо теми традицій та звичаїв, то всі постаті на стінах – це також симбіоз представників візантійської та давньоруської агіографії. У такий спосіб планувалося підкреслити тяглість традиції і єдність наших теренів із Константинополем. При цьому, Олександр Кротенко зазначив, що тенденція до збільшення кількості святих саме візантійського походження проявилась ближче до завершення роботи над розписами. На початках більше зображали місцевих діячів. О. Іван Хомин до цієї інформації додав, що усі святі, написані у храмі творять символічну єдність із парафіянами церкви і наче приєднуються до спільної молитви; споглядаючи їх, пропускаєш через себе їхнє вчення і історію діянь, що додає літургії особливої атмосферності.
Яким голосом до нас промовляє іконостас
До сьогодні у храмі Вознесіння Господнього ПЦУ у Львові тривають роботи над іконостасом. Планується, що цей процес вдасться завершити найближчим часом, можливо влітку. Основна праця вже позаду, але й останні акорди – це також не менш важливо. При роботі над іконостасом взорувалися на зразки Софії Київської, інші приклади. Однак, багато рішень та підходів є новаторськими й неповторними. Зокрема, якщо говорити про залучення біблійних сюжетів. Так, перший ряд формують наступні мотиви: вигнання Адама і Єви з раю, Йона в череві кита, пророк Ілля на вогняній колісниці, Мойсей з заповідями, жертвопринесення Авраама і ін. Окремої уваги вартують і ікони у намісному ярусі: Вознесіння Господнього, Усіх Святих, Ісуса Христа, Богородиці, св. Спиридона та св. Миколая. Дві останні, до того ж, ще й з часточками одягу у першому випадку і мощей у другому. Оригінальним та незвичним рішенням стало зображення у нішах, що поруч із іконами Ісуса Христа та Богородиці, св. Петра Афонського й Іоанна Предтечі. Подібна практика (особливо зображення поруч Ісуса та Івана Хрестителя) є більш характерною для просторів Афону. Пророчий ряд іконостасу особливий тим, що усі зображені в ньому фігури тримають у руках книги, написи на яких зроблено українською мовою – це цитати зі Святого Письма. Аналоги цьому підібрати складно.
Окремою темою є розписи вівтарної частини храму, яка відділена від основної частини святині багатим іконостасом. Відтак вона – це наче церква в церкві, держава в державі. Більш влучним означенням, можливо, буде метафора печери. На останнє вказують і зображення святих в ній – це святителі, монахи і засновники чернецтва. До прикладу, тут автори Літургійного чину: апостол Яків, св. Іоанн Златоуст, св. Василій Великий, св. Григорій Двоєслов, також святі із Афону, Києво-Печерської лаври та Манявського Скиту, митрополит Київський та всієї Русі Йов (Борецький), його наступник митрополит Петро Могила, випускник та викладач Києво-Могилянської академії, а згодом митрополит Ростовський Димитрій (Туптало) і ін.
Іконостас церкви Вознесіння Господнього ПЦУ у Львові має ще одну ізюминку – він розписаний і з внутрішньої сторони, не лише ззовні. Власне перераховані вище зображення – це саме про нутро й вівтарну сторону іконостасу. При цьому, усі написані святителі дивляться на протилежну стіну, а там – символіка перетворення тіла і крові у хліб і вино, тобто євхаристійної єдності, що посилює відчуття співучасті у літургійних чинах й надає особливого духовного піднесення.
Церква Вознесіння і сьогодення
У стінах храму можна побачити копію славнозвісної “Львівської Богородиці” – однієї з найдавніших ікон на наших теренах. Також є ікона св. Варвари з часточками мощей, ікона Страсної Богородиці, до якої звертаються з молитвами ті, хто згрішив проти своїх ненароджених дітей.
При храмі Вознесіння Господнього діє недільна школа для дітей і дорослих, відбувається катехизація, читання Святого Письма. Діти готуються до Таїнства сповіді, вивчають християнську етику, основи поведінки у храмі тощо. У настоятеля храму та його сподвижників є багато цікавих ініціатив щодо наступного облаштування церкви та довколишнього простору. Особливо велику увагу планують зосередити на роботі з підростаючим поколінням.
Євген Гулюк
Світлини – Мирослава Тернавського
Більше інформації можна отримати з наступних матеріалів:
- Грапенюк А. Храм Вознесіння Господнього у Львові: на перехресті вулиць та тисячоліть // Духовна велич Львова, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://velychlviv.com/hram-voznesinnya-gospodnogo-na-perehresti-lvivskyh-vulyts-ta-tysyacholit/
- Огляд керуючим єпархією стану робіт з розпису храму Вознесіння Господнього м. Львова // Град Лева [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://gradleva.com/?gallery=346
- У Львові підсвітили храм Вознесіння Господнього // Львівський портал, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://portal.lviv.ua/news/2020/07/01/u-lvovi-pidsvityly-khram-voznesinnia-hospodnoho
Повязані записи
