Молитва — це Божий дар для нас. Коли ми молимося, то не ми щось даємо Богові, але приймаємо те, що Бог нам дарує, – привілей і здатність спілкуватися і говорити з Самим Богом. Молитва — це звернення розуму і думок до Бога. Молитися — значить стояти своїм розумом перед Богом. У Посланні Апостола Павла до Филип’ян сказано: «Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою» (до Филип’ян 4: 6).
Про важливість молитви у житті кожного християнина зазначив єпископ-помічник Львівської Архидієцезії РКЦ Едвард Кава:
«Ми часом настільки змучені, що доводиться змушувати себе до молитви. І це змушування теж вимагає зусиль. Але Бог, який є ініціатором зустрічі з кожним із нас на молитві, і котрий творить цю молитву в нас, і з нами, дає нам відчути парадоксальну річ – як така молитва втомленої людини «працює».
Ми не маємо сили на побожні «теми» з Богом, не завжди навіть можемо згадати імена тих, за кого треба би було помолитися, бо обіцяли, і тоді ми більше слухаємо Бога, прислухаємося до того, що Він хоче нам сказати. Отак просто сидимо собі з Ісусом, нічого не робимо, але приділяємо Йому свій час і отримуємо так багато Його благодаті, що хочеться нею ділитися.
Ми живемо у світі, де все, і ми самі, рухаємося на великій швидкості. Час біжить, ми біжимо, світ обертається і лише хрест стоїть. І саме під хрестом – це єдине місце де можна затриматися і побути в тиші, відпочити від шуму цього світу, подивитися на все з іншої перспективи, зібратися з думками і зробити місце для Бога, для Його Слова, для Його дії у нашому житті».
За матеріалами Фейсбук-сторінки єпископа Едварда Кави
Фото – із Фейсбук-сторінки Львівської Архідієцезії РКЦ