10 грудня, архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, Апостольський нунцій в Україні, у співслужінні з іншими єпископами, очолив обряд єпископських свячень о. Миколи Лучка ОР. Пропонуємо до Вашої уваги Слово єпископа-помічника Мукачівської Дієцезії РКЦ Миколи (Лучка):
“Тяжка то робота бути добрим пастирем. Вже відчув, щоб тільки змогти вистояти стільки часу. Коли мав 13 років, не розумів, чому я всіх розумів, а мене не всі розуміли. Бабця мені казала, що не всі знають по-закарпатськи. Я і мадярів розумів, словаків і поляків, навіть росіян. А потім виявилось, що добре, бо знав німецьку, італійську. Гріх первородний нас роз’єднав, але Дух Святий має ту силу і владу, щоб нас з’єднати і Закарпаття є одним з таких прикладів, де Дух святий може об’єднати нас, багатонаціональних людей. В мені є мінімум 7 національностей. Не буду Вас довго мучити, буду милосердним, властиво, мізерекордія. Милосердя – це те слово, яке Бог мені дав на серце, щоби це було моїм пастирським девізом. Милосердя – це те чого найбільше потребує зранене серце людини і зранений світ. Мій досвід дуже особистий й глибокий, бо ми з вами дуже поранені. Ми можемо цього не визнавати. Надіюсь, що ви може не так поранені, але мій досвід. що ми з вами дуже поранені. І ми дуже багато потребуємо милосердя і любові, але Бог це милосердя хоче давати через нас.
Я прагну бути завжди відкритим на те, щоб приймати милосердя від Отця, прошу, щоб ви були милосердними до мене, один до одного, я теж хочу бути завжди милосердним. Це велика довіра Церкви, Папи Франциска, вас братів єпископів. Це ви обирали впершу чергу, багато хто з вас мене близько знав. Це ви всі тут присутні виразили довіру до мене.
Найбільш дивно те, що коли я почув це слово від Бога, чи приймеш покликання бути єпископом? В мене не було страху. Як сказав Бог сьогодні у читанні: “Я не дав Вам духа страху, але духу сили і довіри”. Потім приходить чорт, який розхитує, мучить, але в той момент я ставав на коліна і в цю мить знову наставав мир. І це єдиний шлях, щоб витримати і пройти цю дорогу.
Дорогі брати в єпископстві, я хочу від вас вчитися як бути добрим пастирем, бо ви йдете переді мною.Хочу разом з вами служити для нашої Церкви тут на Закарпатті, в Україні і у цілому світі, бо ми є пастирями для цілого світу.
Дорогі мої брати і сестри об’єднані святішим нашим батьком Домініком, то є велика пригода, яку я досвічив разом з Вами понад 25 років. Останні роки Бог мені дав велику любов до нашого ордену, але більшу любов дав мені до Церкви, бо всі ми служимо для Церкви. Маю велику радість і надіюсь, що залишимось в єдності в нашій апостольській службі Доброї Новини. Бо ті роки формації з вами, то була ін’єкція, яка мені дала велику силу.
Дорога дієцезія, для котрої Господь мене покликав, дякую за ту радісь і любов, яку вже засвідчив перебуваючи з вами в цьому короткому часі.
Дорогі брати і сестри в Ісусі Христі, котрі прибули з різних частин України із за кордону. Дякую, що таким чином шукаєте і прагнете Бога. Єпископ, чи священник є даром Божим для вас. Ми є даром Божим навзаєм, але священник – це жертва Бога, бо якщо би ми відійшли від Бога, то не потрібно нам би було цієї жертви, відмовлятись від жінки, діточок. Нам це потрібно, бо люди відійшли від Бога. Нас єпископів (сміється), священників й монахів підтримують ваші відкриті серця. Бо мірою ваших відкритих сердець ми маємо силу любити Вас. Не переставайте бути відкритими, слідувати за Ісусом і любити Церкву. Бо нам разом потрібно любити Церкву і свідчити про Христа. Нехай будемо вірними і витривалими у цьому. Нехай на всіх нас через наші відкриті серця виллється Боже милосердя і Боже благословення”.
Занотувала Кутнів Христина
Фото із фб-сторінки Домініканці у Хмельницькому – Проповідницький осередок
Повязані записи
