Сьогодні (9 червня) ввечері Господь покликав до своїх небесних осель мого старого приятеля і співбрата о. Олександра Августа Чумакова SDB.
Ми дружили більше тридцяти років. Це не була легка дружба. Нам доводилося багато розмовляти, відтак дискутувати і сперечатися. Це не завадило Олександру (тоді ще такому самому семінаристу як я) врятувати моє священицьке і салезіанське покликання у часі жорстокої кризи. Бог послужився ним.
А згодом ми подорослішали. Наші (не надто часті) зустрічі та телефонні розмови стали справжнім джерелом братньої підтримки і взаємних напоумлень, щодо дороги святості. Я був вражений тим, що такий ерудит, практик та клубок амбіцій – вміє слухати і перемінюватися, якби важко йому це не давалося.
І що головне, він сам був майстром заохочення до перемін. Мені цього тепер бракуватиме. Але вірю, що Господь про мене подбає.
Він часто говорив про Пасху і «потойбіччя». Сьогодні він звершив цей свій перехід до вічності, залишаючи багато людей, серед них і мене, хто має нині дякувати Богу за такого друга. Друга на небесах. Там продовжимо дискутувати, але вже під ретельним наглядом Всевишнього. Чемно.
Спочивай у мирі!
]
Повязані записи
