Сьогодні у рамках серпневої прощі до Унева, єрм. Лука (Михайлович) поділився рецептом, що робити, коли опускаються руки і бачимо світ крізь “темні окуляри”, через безгрошів’я, різноманітні життєві випробування. Єромонах закликав кожного з нас, бути аргументом мужності для інших людей і навчитися потішати самих себе, навіть у важкі миті. У цьому отець радить брати приклад із блаженних новомучеників, які вміли бачити у житті світло, навіть попри численні арешти.
“Бути мужніми людьми. Що це таке? Перш за все, мужня людина у християнському розумінні – це не є супермен,тобто особа, яка має якісь надздібності. Це не є також здібна людина. Супермен – це герой, якому всі довкола кричать “вау!”, захоплюються. Християнин — це не супермен. Бути мужнім починається із рішення прийняти мужню поставу у житті. Спробуйте подивитися як часто нам у житті бракує мужності. Чому це відбувається? Бо зазвичай людина хоче не виділятися із контексту, її лякає зовнішній осуд. І коли особа перебуває у такому стані “паралічу”, то вона робить усе, аби уникнути того, що не буде подобатися іншим людям. Назвемо це “позицією зайця”. Коли людина боїться найменшого поруху гілки, це стан страху.
Коли людина боїться, вона перестає бути собою, нею легко маніпулювати. Така особа стає інструментом гри злих духів. Але коли людина займає поставу мужності у житті і це починається з її свідомого рішення, то все змінюється. Пробуйте собі сказати: “я не хочу бути боягузом, я приймаю виклики мого життя, невдячність моїх дітей, нелюбов мого чоловіка, відсутність реалізації омріяних мною очікувань”. Мужність вимагає від людини ще однієї дуже важливої сили. Мужня людина може бути боязкою. Не треба цьому дивуватися. Коли на вас наставляють дуло автомата, чи ви не будете тремтіти? Але в той же час, Біблія пропонує набагато цікавішу і глибшу пропозицію. Коли Ви приймаєте силу Святого Духа, Ви стаєте сильними. Змістом вашої мужності стає Ісус, Святий Дух. І це прекрасно, бо ми усвідомлюємо, що джерело нашого благословення криється не у наших здібностях і моральних характеристиках, а тому, що Бог починає через нас діяти. Колись мав щастя зустрітися із чоловіком, який сидів у в’язниці. Він був озлоблений на своє життя, на свою родину, бо дружина його залишила після того як його арештували. І він відкрив Боже Слово і почав читати його просто тому, що прочитав усі книжки. Враз до нього почав приходити глибокий внутрішній спокій. Через кілька місяців, він себе впіймав на думці, що йому не страшно і не нудно у в’язниці сидіти. І це його дуже здивувало. Він поставив перед собою важливе внутрішнє питання і почав спілкуватися із в’язничним капеланом. Остаточно, він вийшов із в’язниці ощасливленим, бо відчув, що на нього сходить оця Божа Сила. Тому, ви можете прийняти силу Святого Духа, яка буде вас укріплювати. Дуже тяжко інколи буває відчувати самоту. Вона надзвичайно пригнічує багатьох людей, бо людина думає про те, що їй немає для кого жити, що вона нікому непотрібна. Це хибний концепт руху. Бо людина, яка сповнюється Святого Духа, починає бути мужньою і зі стійкістю приймає різні життєві ситуації.
Сила Святого Духа – це не є щось фрагментарне, вона завжди може бути з тобою. Це не є так, що лише коли ти у церкві, молишся, то відчуваєш благодать, а потім виходиш і втрачаєш це. Але Ісус запевняє нас, що дасть нам цю силу навічно. Не може бути такого моменту у твоєму житті, коли сила Святого Духа не буде з тобою. Бог постійно є з нами. Людина, яка не займає у житті твердої позиції, нічого не доб ’ється. Лише коли буде стійкою, Бог буде благословляти. Потребується постійна співдія з Богом, тоді вогник Святого Духа починає нас запалювати. Мужня людина завжди буде радісною, оптимістичною. Не буде дивитися на світ у негативних тонах. Мені іноді нагадує наша постава сидіння у машині з затемненими вікнами. Бо сонечко гріє, все прекрасно, але людина сидить у “темних окулярах” і бачить світ похмурим. Мужність запалює. Я дуже люблю образи мучеників. Перечитуйте собі для духовної поживи житія мучеників різних. Як вони мужньо приймали виклики. Минулої осені, гуляючи Стрийським парком, я зустрів чоловіка, якому було вже за 90-то. Ми випадково зустрілися і він мені розповів, що у в’язниці у Мордовії, чи Якутії, сидів із блаженним Василієм Величковським, це був греко-католицький єпископ, який потрапив до сталінських таборів. І цей чоловік розповів, що у в’язниці його охопило відчуття, що життя не має сенсу, а цей єпископ, попри те, що його давали на дуже важкі роботи, не втрачав мужність та світлий погляд на життя. Одного разу,у каменоломні він розгорнув хустинку, на якій був Агнець.. Блаженний Василій Величковський служив Літургію. І цей чоловік пригадував, що його лице було осяяне внутрішньою радістю, особливою чистотою. І по певному часі, той чоловік посповідався у нього і у житті реально, немовби “виросли крила”. Він сидів десь 7 років у в’язниці і зізнався, що завдячує у житті цьому праведнику, який навчив мужньо посміхатися.
Я хочу вам також сказати, щоб ви у першу чергу потішали самих себе. Казали собі: “не переживай, посміхнися, будь мужньою, Бог є поруч тебе, він тримає тебе за руку”. Будьмо аргументом мужності для інших людей. Знаємо багатьох, які живуть у полоні відчаю. Їм бракує мужності кинути виклик отому всьому негативу: труднощам, безгрошів’ю, не вмінню побачити перспективу у житті. І коли людина мужності з’являється у такому контексті, то стає аргументом для інших”.
Повязані записи
