Нещодавно у Львові була презентована книга правлячого єпископа Чиказької єпархії, Владики Венедикта (Алексійчука) “Школа молитви”. Чи не одним із перших, хто ознайомився із цією книгою, був єрм. Юстин (Бойко). Про цю книгу, а також про те, скільки молитви має бути у житті християнина, і що робити, аби молитва була дійсно зустріччю з Богом, поспілкувався із о. Юстином у ефірі “Радіо Марія” журналіст Сергій Іваницький.
-Хочу Вас запитати у контексті презентованої праці, яке місце посідає молитва у житті пересічних парафіян?
-Серед багатьох людей, яких я зустрічаю, бачу чимало тих, які цікавляться молитвою. Навіть великі люди при державних урядах, які ніколи не ходять до церкви, якщо комусь співчувають, то пишуть “ми за вас молимося”. Це дивно звучить в устах тих представників держави, які до церкви не так часто ходять. Молитва – це та ниточка, яка в’яже нас з Богом. І вона є у всіх культурах і релігіях. Це смак вічності, потойбічного життя, де є зустріч з Богом. Але молитва – це не сфера теорій. Іван Золотоустий каже, що молитва – це розмова з Богом. Але не кожен ту розмову може сам пережити. І Владика Венедикт оскільки вийшов з монашого середовища, у його житті молитва займає справді центральне місце. І він спробував той досвід свій, яку він здобув через молитву систематизувати і поділитися з людьми про те, чим є молитва, які є проблеми молитви, конкретні поради молитви, про літургійну молитву, тощо. І він є автором по-суті нової дефініції молитви і каже, що молитва – це є зустріч з Богом. Можу зі слухачами “Радіо Марія” поділитися своїми певними спостереженнями, окресленнями молитви, які знаходимо у книжці Владики Венедикта. Там йдеться про те, що молитва – це свідчення того. що Бог нас любить,це є дзеркало, де ми бачимо себе, молитва – це обов’язок, молитва – це місце, де здобуваємо досвід, молитва – це є крик душі. І він перестерігає людей перед двома небезпеками у молитві. Каже, що молитва не може бути інформуванням Бога про те, що Він і так знає, що має зробити. І про те, що молитва – це не якась панщина, яку маємо відбути. Бо якщо людина вірить у Бога, любить Бога, то буде молитися. І він радить людям, як навчитися молитися, це його досвід. Заохочую ту книжку прочитати, бо виклад Владики Венедикта зроблений у простий спосіб. Він переплетений з прикладами життєвими. Підхід і виклад має душпастирсько-психологічний аспект. Думаю, що люди, які знаходяться на дорозі молитви, не пошкодують, якщо прочитають цю книжку.
-Отче, скільки, на Ваш погляд, у житті має бути молитви?
– Ми маємо середовища монаші і мирян. Владика Венедикт під час презентації книги зауважував, що сучасна людина є дуже зайнята і їй часто бракує часу на родину, не те, що на молитву. Через це страждає родина і робота. Саме тому, важливо впорядкувати свій час і знайти його на молитву. Монахи присвячують молитві переважно 8 годин на день, якщо взяти добове коло. Очевидно, є ще і приватна молитва. У мирян немає стільки часу на молитву. Але потрібно знайти час зранку і ввечері на молитву. Почитати псалми, молитися на Вервиці. Молитва – це не є щось легке, це великий труд. Нехай, хтось спробує помолитися сам на сам 15 хвилин і побачить як то важко. Тим не менше, Бог завжди відкриває себе у молитві людині. Хто не молиться, той не може казати, що він вірує. Це не мої слова, це слова св. Альфонса. І якщо йдеться про те, скільки людина сучасна повинна молитися, то думаю, що людина має у день кілька разів знайти час і присвятити Богу. Хоча б годину часу. Подивіться, скільки часу ми присвячуємо телевізору, інтернету, непотрібним розмовам, а скільки часу віддаємо Богові на день?
– Чи дійсно, коли починаємо серйозно молитися, маємо у незримий спосіб боротьбу з нечистими силами?
– Мій особистий досвід такий, що я зустрічав різні труднощі у молитві. Вони були пов’язані з зосередженням, навіть зі страхом. Молитва, як дерево, дозріває і набирає сили. Будь-яка молитва є розмовою з Богом, у той же час, той хто єднається з Богом, наражається на небезпеку, що диявол буде тому перешкоджати. Чи досвідчував я того? Так, досвідчував у приватній молитві.
– Ви щойно сказали, що по 8 годин мають монахи молитися. І знаємо з Печерського патерика про те, що монахи досвідчували різних містичних досвідів на молитві. Ці історії залишаються у книжках, чи й зараз такі випадки є, про них просто не розповідають?
– В Україні бачу велику потребу у людях, які були б вчителями молитви.Пригадую,як я вчився першої молитви. Я, можливо, тоді добре говорити ще не вмів, був малим, першою моєю молитвою була молитва до “Ангела хоронителя”. Як я цю молитву вчив? Мене баба з дідом вчили молитися. Вони говорили слова, я за ними повторював. Дуже важливо мати такого, за ким вчишся молитися, вторувати. Зараз вчителів добрих бракує. Щоб навчитися молитися треба мати відповідний вік, бути витишеним. І молитва – це є Божий дар, про який також треба молитися. Зараз не зустрічаю людей повністю відданих молитві. У нас в Уневі був старець Олександр. По ньому було видно, що це людина цілковито заглиблена у молитву. Нам треба просити у Бога таких людей, які би нас навчили як розмовляти з Богом.
Записано з ефіру “Радіо Марія”, з розмови журналіста Сергія Іваницького із єрм. Юстином (Бойком).
Фото Христини Кутнів
Повязані записи
