Останнім часом дуже гостро точаться дискусії щодо переходу на Григоріанський календар. Як сьогодні пов’язані війна, віра і Церква? Що потрібно зробити, щоб цілковито перейти на Григоріанський календар? Як домогтися одностайності у питанні щодо календаря? Чому календарна реформа передбачає перегляд календаря святих? На ці запитання відповідає Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ єрм. Юстин (Бойко).
Про війну
Війна, віра і Церква – три теми, які є нерозривно пов’язаними. Хтось може сказати, що вони є не на часі, але вони якнайбільше на часі. Чому? Сьогодні поставмо собі питання: чому існує війна? Де Бог у цій війні? Що я маю робити у цій війні? Війна сама по собі є творінням людини. Вона не є творінням Божим. Війна виникає у серці людини, і, відповідно, менше людей – менша війна, більше людей – більша війна. Теперішні війни є набагато небезпечними, оскільки у них задіяні не тільки люди, а і технології. Тому кожну війну, а особливо теперішню, неможливо закінчити військовим методом. Треба просити Господа Бога про ласку, щоб Він допоміг нам і провадив нас нашою рукою. Бог провадить нашою рукою. У війнах, які тепер точаться, найголовніше – тримати руку на пульсі правди, а також мати силу волі дійти до кінця. Бо зброя іде в рух потім, а найперше йде брехня. І, відповідно, у будь-якій війні перемагає той, хто тримається правди, навіть, якщо це коштує життя. Ісус Христос, який прийшов на землю, вибрав особливий шлях спасіння людини через терпіння, через смерть на хресті і Воскресіння. Коли Христа розіп’яли, то з людської точки зору Він виглядав великим невдахою. Але Воскресіння Христове показало, що Бог прийшов на землю, а там, де є Бог, там смерть не кладе крапку, вона є тільки містком, через який проходить людина.
Про віру
У сьогоднішній час маємо плекати свою віру. Віра в Бога – це запорука перемоги. Ми не є самі, незважаючи на те, що наш народ переживає страшні терпіння. І коли ми говоримо про віру, то вона не є чимось таким зі сфери філософії, роздумів про те, чи є Бог, а чи немає. Віра є дуже видимою. Що я маю на увазі? Вона є такою, яка формує якість нашого життя. І для того, щоби плекати віру Господь Бог встановив саме Церкву, як інституцію, як спільноту людей. І очевидно, що ця Церква базується не на людях, але на Ісусі Христі. Бо, якщо би вона базувалася на людях, тоді вона давним-давно розвалилася б. Її вже не існувало би після того, як розіп’яли Христа. Пригадуєте, що тоді сталося. Учні розбіглися додому до своєї роботи. А що зробив Христос, коли вони порозбігалися до своїх домівок? Адже вони думали, що на цьому все закінчилося. А вже воскреслий Христос з ранами повертається до них, заставши їх при роботі, а вони рибалили. Він каже їм закинути сіті. Вони закидають сіті, після чого ловлять багато риби. По цьому знаку вони зрозуміли, що це Господь. Тоді вони виходять на берег. Христос зготував їм їсти. Він і сам їв, щоб учні не думали, що це дух, але Син Божий. Він розповідає їм про те, для чого Йому було потрібно страждати, для чого було терпіти і воскреснути з мертвих. Вони наново переглядають весь свій шлях. Багато апостолів пережили велику кризу віри і відійшли від Ісуса Христа, повернувшись до свого дому. Залишилася тільки Мати Ісуса Христа і євангелист Іван, а всі решту повтікали, і їх не можна осуджувати. А вже потім Христос говорить про те, чому сталося саме так. Він наново посилає їх у Єрусалим, щоб вони стали проповідниками Його спасіння. Рівно ж і ми, як народ, наближаємося до розіп’ятої України, як символу розіп’ятого Христа. І багато-хто зневірився, знеохотився, опустив руки, але поволі Господь відкриває місію, яку Він ставить перед нами, як перед народом. І тут важливо відчитати цю місію і не опустити наш шанс. І цей шанс починається не з великих натовпів, а цей шанс має кожна людина. Кожний на своєму місці повинен скористатися цим шансом у світлі віри. Тому дуже важливою є молитва і щоденна праця.
Про Церкву
І ось Церква була створена саме з таких людей, які пережили захоплення Христом, які пережили розчарування Христом, які пережили чудо Його Воскресіння. І сьогодні ми є спадкоємцями віри апостолів. Очевидно, що саме вони сформували цю первісну Церкву. І ця Церква переходила різні часи, різні періоди. Вона залишається непохитною. Хто хитається? Хитаються люди, хитаються церковні структури, а Церква живе далі, а віра живе далі. І тому в найтемніші часи саме віра є цим світлом. Ми живемо у час, коли церкви є національні. Що означає національна церква? Національна церква – це церква, яка об’єднує людей певної нації. Колись існували імперії, які розпалися на менші народи. І сьогодні діє ООН, яка цим народам дає право на самовизначення, і, відповідно, існують національні церкви, які покликані до одного, – показувати людям дорогу до Бога, показувати людям, де є Бог.
Про Григоріанський і Юліанський календарі
Коли ми говоримо про календарне питання, то не треба приписувати ворогам те, чого вони не видумували (я маю на увазі календар). Чи Григоріанський, чи Юліанський календарі не є винаходом московського патріархату, росії тощо. Я погоджуюся з тим, що на цей час календар став елементом зброї. Я також погоджуюся з тим, що календарна реформа є потрібною. Але, коли ми говоримо про календарну реформу, то що ми маємо на увазі? Коли священники, богослови говорять про календарну реформу, то мають на увазі ось що: чи ми слідуємо Юліанському календареві, чи Григоріанському календареві. У цей час більш правильним є Григоріанський календар, хоча і він не є точним і буде потребувати коригування. Але, якщо ми хочемо бути вірними словам Ісуса Христа, щоб усі були одно, то потрібно зблизитися у календарному питанні. Я погоджуюся з тим, що потрібно переходити на один єдиний календар, – якщо Григоріанський, то Григоріанський. Коли ми говоримо про перехід на Григоріанський календар, то я не погоджуюся з тими, які кажуть про те, що давайте ми перейдемо на Григоріанський календар тільки щодо святкування Різдва, а коли мова йде про святкування Великодня, то будемо святкувати так, як святкуємо за Юліанським календарем. Тут є такий принцип – не можна бути напіввагітними чи напіводруженими, чи напівроздягненим. Або ми цілковито переходимо, або бо не робимо цього кроку взагалі. Бо така напівреформа не є реформою, а тільки таким політичним ходом. Для того, щоби цілковито перейти на Григоріанський календар, не вистачає видати Декрет єпископам. Чому? Тому що Церква – це не тільки єпископи, священники, а це весь народ. І згодіться, що у нас немає одностайності у народі щодо календаря. Хоча на тлі війни щораз, то більше людей готові підтримати ту календарну реформу, щоб не мати нічого спільного з московським патріархатом. Що закладає цілковита реформа? Перше – змінити літургійний календар з Юліанського на Григоріанський. Друге – переглянути календар святих. Коли ви поглянете на календар святих, то він сповнений багатьох святих, тобто до кожного дня прив’язаний якийсь святий. Їх є набагато більше, ніж у літургійному календарі, але ці святі є дані нам для того, щоб ми наслідували їх. Ці святі дані нам для того, щоб ми, взоруючись на них, могли наслідувати Ісуса Христа. Цих святих має кожний народ, і вони мають бути зрозумілими власному народові. У нашому народі є дуже багато святих, але, на жаль, літургійний календар не містить їхньої пам’яті. А я вже не говорю про те, що немає літургійних Служб багатьом святим. Що це означає? Кожен день складається з добового церковного правила. Він починається з Утрені, а далі слідують Часи, Вечірня тощо. І коли немає відповідних текстів, то як ви будете молитися, а без молитви міняти календар, то те саме, як робити шлюб без нареченого чи нареченої. Календарна реформа передбачає перегляд календаря святих, яких ми маємо. Також потрібно поставити перед людьми належні цілі цієї реформи. Не можна робити реформу літургійного календаря на зло недобрим людям. Ми мусимо робити календарну реформу, щоби самим зрости у вірі і любові до Бога і будувати Церкву третього тисячоліття. А це означає, що ми маємо бути віруючими людьми. І тому ця ціль має бути донесена людям. Бо толку з того, що ми зробимо календарну реформу, а люди не будуть ходити до Церкви. То для чого така календарна реформа? Календарна реформа має бути для того, щоби поглибити нашу віру. Якщо поглиблення віри вимагає календарної реформи, тоді її слід починати робити негайно, але вона не може спричинити скандалу у народі. Поряд з календарною реформою мусить йти величезна катехизація. Катехизація – це навчання про Бога, про Церкву. Невід’ємним елементом віри є пізнання Бога. Пізнання Бога здійснюється через читання і слухання. Без цього календарна реформа буде беззмістовна. Ну, і бажано, щоби у цій календарній реформі ми скористалися моментом і заохотили народ читати Життя Святих. Адже ці святі – це не якісь казкові персонажі, але це реальні люди, які жили у реальному часі. І ми повинні видати сучасне Життя Святих для сучасної людини, щоб прочитавши його, вона захотіла б наслідувати того чи іншого святого.
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
