єрм. Юстин (Бойко): «Святіший Отче, я прошу Вас приїдьте в Україну»

Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри! Дорогі друзі! Сьогодні за Григорянським календарем наші брати і сестри, християни, які слідують цьому церковному літочисленню, святкують Страсну п’ятницю. Страсна п’ятниця в християнській духовності, у християнській історії, в християнському житті є, мабуть, найтрагічнішим днем. Чому? Здавалося б, що все втрачено. Христос лишився сам один. Від Нього втекли апостоли, тобто ті, з якими Він провів три роки. Вони бачили різні Його чуда: розмноження хлібів, воскресіння Лазаря…Вони, будучи спочатку поряд, втекли, бо перестрашилися. Апостоли мали один погляд на Нього, а вийшло зовсім по-іншому, не так, як вони очікували. Залишилися тільки ті, які були найвірнішими, – це Мати, апостол Іван і побожні жінки, які вирішили зробити хоча би те, що належало зробити супроти покійника, а саме покласти Його тіло до гробу. Серед цих благородних мужів був і Йосиф з Ариматеї. Він віддав Ісусу свою погребальну печеру.

Християнське життя не є філософією, над якою ми роздумуємо, яка нас провадить. Євангеліє – це не є філософія. Євангеліє вимагає підпорядкування під нього життя. Христові Заповіді «люби Бога» і «люби ближнього» не є для роздумів, а для виконання. Цей Великий піст має особливе значення для України, адже все стало просто другорядним, навіть для великих богословів. А найголовнішим стала війна, яка переслідує геноцид українського народу. Ми намагаємося зберегти живу віру в Бога, зберегти людяність. І, повірте, немає місця на території України, де було би безпечно. Кожен чується так, як би жив сьогодні день останній.

Сьогодні у апостольській столиці буде відбуватися Богослужіння, Хресна дорога, над якою дискутували вже немало богословів. Свою реакцію висловили і ієрархи церков в Україні. Мова йде про тринадцяту стацію, яку нестимуть дві жінки, одна з росії, а інша – з України. І, як зазначено, символізм вкладається такий, що під хрестом Ісуса стояли різні люди, як грішники, так і праведні. Але цей знак мав би стати знаком надії і примирення, як сказано, братніх народів. Звірства, які робить російське військо на території України, явно вказують на те, що це не є два братніх народи, а дві різні цивілізації, а міф про братні народи накинула радянська ідеологія. І весь цивілізований світ, який побудований на християнських цінностях, повинен нарешті зрозуміти, що мова йде не про братні народи. Але сьогодні у християн Західного обряду є Страсна п’ятниця. І, очевидно, що цю Хресну дорогу в особливий спосіб нестиме сьогодні Святіший Отець, якого сам Ісус Христос знаменував бути пастирем усіх тих, яких Він йому залишив на всіх континентах. До них належимо і ми, українці.

Сьогодні, використовуючи момент Страсної п’ятниці згідно з Григорянським календарем, я, як священик і богослов, звертаюся до Святішого Отця з закликом: «Святіший Отче, сьогодні тим Римом, де потрібна Ваша особиста присутність, є Україна і її серце – Київ». Я вірю, що справа не у вашій особі фізично, я маю на увазі тільки в персоналії, а в тому, що Ви є наслідником Ісуса. А для Ісуса немає нічого неможливого. Свого часу Іван Павло ІІ, який прибув до Польщі, сказав знаменні слова: «Нехай зійде Дух Твій, Боже, і обновить обличчя цієї землі». Після його слів у короткому часі впав комунізм. Коли Іван Павло ІІ у 2001 році, який був тяжким для України, прибув до України, то звернув нам увагу на дорогу, якою ми маємо йти – дорогу Заповідей і любові до Церкви. І ми нею йшли, і сталися великі зміни. Але сьогодні, мабуть, потрібне слово і присутність наступника апостола Петра саме тут, у Києві, на Київських горах, який би тут промовив молитву, сказавши: «Боже, нехай Зійде Дух Твій на землю цю і зупинить війну, і подасть просвітлення тим, які є затемнені війною і пропагандою, щоб вони навернулися. І нехай подасть життя, мир, перемогу і процвітання цьому народу, який так багато страждав». Народу, який не впокорився 70 років перед радянським режимом, який за вірність апостольському престолу поніс велику жертву, що, за словами Патріарха Йосифа Сліпого, складається з великих гір трупів і моря крові.

Святіший Отче, ми наближаємося до Воскресіння. В неділю святкуватимемо його за Григорянським календарем, а в наступну неділю – за Юліанським календарем. Ми, українці, очікуємо Вашого приїзду, і то чимшвидше. Бо ми віримо, що Ви є тим знаряддям в руках Божих, яке може зупинити війну і дати цілому людству надію на майбутнє. Святіший Отче, я один з голосів мого великого, рідного українського народу. Я прошу Вас, приїдьте в Україну. Нехай наша Пасха стане Пасхою миру, перемоги життя над смертю. Ми молимося за Вас. Ми Вас чекаємо. Боже, благослови Україну і відкрий очі тим, які затемнені ненавистю. Світло Воскресіння завжди перемагає будь-яку темряву зневіри і знеохоти. Боже, благослови нас. Святіший Отче, чекаємо Вас в Україні!

єрм. Юстин (Бойко), синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ