Наближаючись до свята Великодня, єрм. Юстин (Бойко) у інтерв’ю із журналістом телеканалу “НТА” Олегом Галівим роздумував про те, чому під час пандемії у Великодній кошик маємо “покласти” перш за все вдячність за Дар життя, як, попри всі обмеження, наважитися завітати до храму наживо, яким насправді має бути піст у важкі часи. Ми записали для Вас найцікавіші тези розмови.
-Отче, зараз час Великого посту. На чому варто закцентувати у цей період?
-Є незмінні певні правди про те, що людина має безсмертну душу і смертне діло. Головною правдою християнської віри є те, що Син Божий прийшов на землю як Людина, навчав нас, дав себе Розіп’яти і найголовніше – Воскрес із мертвих. Апостол Павло каже про те, що якби не Воскресіння, то марною була б віра наша. Чому? Тому що Христос прирівнювався б до одного з великих людинолюбів, Героїв, але Він би не був Богом. Саме смерть є тією причиною подолання смерті. Через що ми розуміємо, що до нас прийшов Бог. Людина шукає відповіді на питання про безсмертя. Зараз є час пандемії і люди не так бояться пандемії, а бояться смерті. Відповідно, християнство дає відповідь, що смерть не є остаточною подією у житті людини, а місточком. І саме Великий піст, який ми переживаємо, є приготуванням до Воскресінням. Яку ціль має приготування? Ціль посту належним чином відновити людську душу, ще раз те Воскресіння пережити і зрозуміти, що Син Божий полюбив і мене і я повинен так своє життя укласти, щоб воно було відповіддю на ту любов, якою Син Божий полюбив нас. Для того існує найперше у Великому пості особлива молитва покаяння. Що таке покаяння? Це зміна способу життя, навернення. Адже Христос починає свою проповідь зі слів: “Покайтеся!”. Тому покаяння є головним посланням Великого посту. Покаяння ми проявляємо через молитви, намагаємося дізнатися Божу волю супроти мого життя. Намагаємося у Великий піст обмежити себе у пристрастях тілесних, зокрема у тому, що стосується страв. Водночас, зараз чимало людей не можуть так часто бути на Богослужіннях, як до пандемії. Найголовніше, щоб при карантинних обмеженнях ми не зайшли задалеко і не було обмеження прав людини.
-Часто можна почути про те, що для студентів та пенсіонерів постові обмеження не є такими суворими. Як знайти у цьому контексті баланс?
-Піст має фізичну та духовну сторони. Якщо говорити про духовну, то я би радив, у першу чергу, піти до Сповіді, очистити свою душу, належним чином підготуватися до Сповіді, щоб вона не була формальною. У Великий піст треба більше уваги присвятити релігійному читанню. У понеділок, середу і п’ятницю першого тижня Великого посту, а у інші тижні у середу і п’ятницю ми повинні утримуватися від молочного та м’ясного. А субота та неділя є такими немовби “днями перепочинку”. Хворі люди, тим паче, хворі на COVID є звільненими від посту. Ті люди, яким поза 60 вони звільнені від суворого посту, але якщо мають бажання, то можуть постити. Також варто пороздумувати над своїм минулим. Є християнський спосіб розправитися зі своїм минулим – це пробачити.
-Ще до пандемії, Ви під час посту відмовилися від соціальних мереж. Коли прийшла пандемія, окрім соціальних мереж, по-суті нічого не залишилося. Як під час посту не зловживати соцмережами, а пам’ятати, що є щось більше за них?
-З одної сторони соцмережі дають кожному висловити власну думку, водночас не кожен, хто висловлює свою думку є правий. І у соціальних мережах можна побачити як виявляються різні характери, як деякі люди постійно ображені, інші знеохочені. Потрібно запитати себе: для чого я користуюся соціальними мережами? Що я хочу сказати людям? Чи це спосіб самореклами, самоутвердження? Коли мова про християн, намагаймося бути у соціальних мережах задля того, щоб принести якусь користь. Соцмережі, якщо не контролювати себе, то вони можуть стати суттєвою залежністю, як наркоманія та алкоголізм. У будь-якому випадку людина має себе контролювати.
– 2 останні тижні перед Великоднем буде часом, коли люди найактивніше ідуть до храму, приступають до Сповіді. Як буде з карантинними обмеженнями у церквах?
– Ми, як священники, робимо все що можемо. Свідомість людей зросла і вони розуміють, що дотримання обмежень є потрібними для того, щоб ми далі збиралися на молитву і були разом. Звичайно, бувають різного роду надужиття, якщо вони є, намагаємося їх виправити.
-Якщо на Великдень не піти до церкви, то це вже не Великдень? Чи головне те,що у душі?
-Ми маємо дух і маємо тіло. Людина не є істотою тільки тілесною, а духовно-тілесною. Але я все одно заохочую людей повертатися до храму. Не знаємо скільки ще пандемія буде тривати, але священники все достосували до того,аби люди могли брати участь у Богослужіннях, попри пандемію. Великдень є часом для Бога, та й не лише Великдень. Важливо, щоб цьогоріч, зберігаючи дистанцію, дотримуючись усіх норм, ми все ж таки, відвідали своїх рідних.
-Коли Ви особисто спілкуєтеся з вірянами, про яку пораду вони найчастіше запитують. Бо дуже загострилося відчуття самотності, депресії. Як не загубитися у тому,що відбувається довкола?
-Люди хочуть виговоритися. Це є перша проблема. Бо люди замкнені у чотирьох стінах, адже віртуальне спілкування ніколи не замінить живого. Також багато є проблем у стосунках, загострюються образи один на одного, небажання пробачити. Багато навіть подруж є на межі розпаду, або й розпадаються. Те саме із дружніми зв’язками. Пандемія минеться, або ми навчимося з нею жити, але ми повинні підтримувати відносини з ближніми. Також спілкування потребують діти.
-Що потрібно класти у Великодній кошик?
-Немає чітких церковних приписів, щодо цього. Основою Великоднього кошика є хліб. Хліб – це є той продукт, який ми навіть згадується у “Отче наш”. Також ми святимо на Великдень Артос (у перекладі з грецької хліб) як символ Ісуса Христа, Який приходить до нас під виглядом Хліба і Вина. Хліб, паска колись нам дуже дорого коштувала. Ілларіон, Митрополит Київський, за це дуже поплатився перед греками, бо відстоював освячення паски у часі Великодня. Це була християнізована традиція. Наші жінки дуже гарно вміють її пекти. Заохочую старших жінок навчати молодих дівчат, та навіть і хлопців, щоб вчилися пекти паску. У центрі Великоднього кошика має бути вдячність Богові за Дар Життя. У центрі Великодня не Великодній кошик, а Ісус Христос. Зауважу,що непотрібно ставити різного роду випивку у кошик, це неетично.
-Зараз закликають на цвинтарі не нести штучних квітів. Чи буде офіційне звернення від Церкви до вірян?
-Якщо ми хочемо вшанувати наших усопших, то, у першу чергу, треба принести нашу щиру молитву. Прийти, відвідати цвинтар, прибрати могили. Чому штучними квітами не варто прикрашати цвинтарі? З огляду екології, бо штучні квіти дуже довго розкладаються. Найкраще посадити живі квіти, які б там росли, а ми щороку їх доглядали.
-Підсумовуючи сказане,що варто пам’ятати, щоб перейшовши цей піст відчути мир і радість?
-Можливо іноді наша невіра заступає нам віру. Але кажу вам, як священник, зло не може тривати вічно. Бог не є тим, Хто покидає людину, але людським життям провадить. Треба звернути увагу на те, що Бог у нашому житті діє.
За матеріалами https://www.facebook.com/watch/live/?v=211643316968213&ref=watch_permalink
Повязані записи
