Хочу усіх Вас привітати з Великодніми святами, трошки вам додати сили духу, радості. Напевно, що ці свята є особливими. По-особливому містичні, по-особливому тяжкі. По-особливому містичні тому, що вони повернули нас до наших рідних домівок. Туди, звідки ми розпочинаємо наше життя, до наших домівок у ці дні, завітає по-особливому Христос і ви,батьки, станете священиками для своїх родин. І поблагословите всі ті приготовані страви. І подякуєте Богові за Дар Життя. Бо, по-суті, ніщо у житті не є таким важливим, як саме життя. Без життя ми не можемо нічого.І до того життя, до Вічного Життя, нас Бог покликав.
Але через гріх людський у світ увійшла смерть. Не з волі Божої, але каже Книга Мудрості,через заздрість диявола. І мусив прийти Син Божий на Землю, даючи Себе, розіп’яти, Воскреснути з мертвих, щоби нас Відкупити з неволі гріха. Нам це людським розумом збагнути дуже і дуже важко.
І, очевидно, ці свята ми будемо трошки сумно відзначати. Тому що без спільноти села, міста, народу, складно. Не раз ми нарікаємо, що інші заважають нам на нашій життєвій дорозі. Погляньте, наскільки нам бракує у ці дні спільноти: друзів, знайомих, близьких. Людей, яких ми любимо, яких ми зустрічаємо на щодень.
І цей час, також є часом туги за храмом Божим, часом туги за молитвою. Думаю, що після цих днів випробування,той, хто не раз казав, що йому тякжо ходити до церкви на молитву, згадавши собі цей період, по-іншому буде ставитися і до Літургії, і до молитви. І, напевно, у цьому є якийсь позитив. У кожному ділі, яке відбувається у нашому житті, особливо у цьому карантині, є Рука Божа, і у цьому не треба навіть сумніватися. Вона нас провадить і перепровадить через цю долину випробувань, через яку ми переходимо.
Тут у Свято-Іванівській Лаврі бракує вас. Бракує всіх вас, які приходили тут щороку, святили паски, робили фотографії. Звичайно, то народні традиції, але вони гарні. Традиція, то як колія. Яка завжди показує нам дорогу, яку втоптали нам попередні покоління. Традиція є також добрим провідником віри, але треба її належно відчитати. Напевно, після цих днів, ми по-новому доцінимо наші традиції, які вказують нам на Бога.
Наші народні традиції насправді століттями освячені, кров’ю наших мучеників, ісповідників віри, жертвами багатьох. Цей храм Свято-Іванівської Лаври, Премудрості Божої, сьогодні стоїть тут трошки самотньо, але я хотів би, щоб ви знали, що ми єднаємося з вами у молитві. Ви не сумуйте! Ми це перейдемо! Бог нам допоможе пережити! Головно, щоб всі були живі-здорові, щасливі. А решта прийде разом. Ще разом заспіваємо “Христос Воскрес із мертвих!”.
Завтра, залишаючись у власних домівках, зберіться разом на молитву, почитайте Євангеліє. Нехай, батько родини окропить свяченою водою всі ті страви, похваліть дітей за пасочки гарні. А ви, діти, також подякуйте батькам, що маєте таких добрих батьків, чоловік, нехай обійме дружину, дружина – чоловіка, діточок разом. Подякуйте Богові,що можете бути разом. І подякуйте Богові, що Він дарував нам цей Дар Спасіння. Божий Син приходить на Землю, з любови до нас дає Себе розіп’яти і Воскрес із мертвих.
Знаєте, я ніколи не розумів суті Господнього Воскресіння до кінця, поки не поїхав до Святої Землі. І там,коли я був там, де ступали ноги Спасителя Світу Христа Ісуса,я багато чого зрозумів.
У той час, коли Син Божий прийшов на Землю, не всі зрозуміли, що Він прийшов.Зрозуміли тільки ті люди, які вірили, які бачили у Ньому оті прояви Божества Його. І навіть учні,які за Ним слідували, теж до кінця не розуміли, що діється. Під Христом залишилися тільки вибрані. Жінки, Мати, і Іван Богослов. Так як нам показує Розп’яття Христа Ісуса і про що нам сповіщає сам Євангелист Іван у своєму Євангелії. Але бачите, хоч учні зі страху повернулися до своїх домівок, Ісус їх не покинув, Він приходить до них і наново пояснює для чого це було потрібно, для чого сталося. І вони, зрозумівши суть Божої волі, сповнені сили Духа Святого, вирушають знову у той Єрусалим, але вже з новим завзяттям, щоби з Єрусалиму, розійтися по всіх кутках світу і проповідувати Боже Євангеліє, що Син Божий прийшов на землю.
І , знаєте, може цей досвід і для нас потрібний. Щоб ми зупинилися у наших домівках, щоб до них завітав сам Воскреслий Христос і дав нам нове розуміння нашого життя: для чого ми живемо, яка ціль нашого життя і до чого ми покликані.Щоби з новими силами і новим завзяттям, ми будували кращий світ, кращу Україну, кращим робили наше місто.
Я вірю, що переживши, оцю Голгофу, і досвідчивши Христове Воскресіння у ці дні, особливе Воскресіння, яке запам’ятається, нам на ціле життя, ми вийдемо сильніші. У тому навіть не сумніваймося! Пам’ятаємо вас у молитві! Любимо вас!
Фото Гал. інфо
Повязані записи
