21 вересня за східним стилем Церква відзначає празник Різдва Пресвятої Богородиці. Постать Марії, хоча не часто трапляється на сторінках Євангелія, проте вона наскрізно пов’язана з особливим Божим планом. Саме тому це свято відзначаємо одним із перших у новому літургійному році.
Впродовж нашої річної церковної мандрівки ми бачимо Богородицю у різних іпостасях: безтурботну дівчину, яка знічується від передвіщення Архангела, біжить привітати Єлизавету; добру подругу свого Сина, яка не полишає Його у різних ситуаціях; страждаючу Матір, яку зустрічаємо на хресній дорозі, послідовницю заповіту Сина під час П’ятдесятниці, відійшовшу у мирі, обкладену квітами Божу дочку у часі свого Успіння. Цікаво, що літургійний рік завершується саме святом Успіння і розпочинається Різдвом Богородиці. Таким чином Церква підкреслює важливість присутності Марії у нашому християнському житті.
Пропоную зосередитись на ключовому понятті — народженні Богоматері. У багатьох, навіть сьогодні практикуючих християн, досі закрадається сумнів — чи варто визнавати Марію Богородицею, а може культ її почитання несправедливий? Саме такі вірні часто стають заручниками сект, підмінних релігійних організацій, які не визнають Богородицю. Хоча празнична ікона – народження Пресвятої Богородиці дуже близька до Різдва Христового. Над немовлям схиляються святі батьки – Йоаким та Анна, а поруч допомагають три служниці. Для багатьох богословів образ трьох служниць асоціюється із різдвяними волхвами.
Святі Йоаким та Анна все своє життя жили у мирі і побожності, доволі заможно, віддаючи Богові на пожертву більше, ніж зазначав закон. Проте, попри свою зразковість, вони не мали найважливішого – дітей. На той час подібні пари, які не могли народити дітей, вважали Богом не благословенними. Проте вони терпляче терпіли кпини інших і чекали відповіді від Бога – у мирі, молитві, милосерді. І Господь дає Своє благословення – в унікальній дочці. Зрештою, коли ми розглядаємо приклад Йоакима і Анни, а також подібних до них подружжів, які чекали тривалий час дітей, розуміємо, що Бог ніколи не карає. Навпаки, він дає час, щоб пізніше нагородити чимось великим. Попри засуди тодішнього суспільства, у них не зменшується кредит довіри. Натомість сьогодні маю можливість спостерігати за тим, як, на жаль, тільки-но створені подружжя розлучаються через неплідність чоловіка або жінки, або ще гірше – дитина для них стає засобом і річчю, наче автомобіль чи новий будинок, вони їздять до знахарів, ворожок, цілителів, врешті-решт перетворюють власне сімейне життя на хаос і духовну порожнечу. Святі Йоаким і Анна особисто для мене – ідеальний зразок подружжя, яке переживало спільно свою проблему і не запитувало постійного Бога – “Чому так? Чому Ти такий немилосердний? Чому не можеш подарувати нам дитину?”. Хтось міг би спитати, чому Бог не дарував їм дітей раніше, чому подружжя змушене було пережити такі страждання? Невже Бог був з ними жорстоким?
На мій погляд, навпаки Бог представляє нам безмежний океан любові. Пригадайте інші неплідні подружжя – Авраама і Сару, Захарію та Єлизавету. Господь подарував їм унікальних дітей. Тому, вважаю, у цьому аспекті можна замислитись над тим, що Господня любов здатна перемінювати. Він обирає неплідних, щоб врятувати людство, грішників, щоб перемінити у святих; воду, аби з неї стало вино.
Марія наче стає мостом між небом і землею, заступницею перед Богом у наших молитвах, доброю Мамою, що пригорне, утішить, дасть пораду. Тому кажемо, що християнин ніколи не може бути сирою, навіть якщо у нього нема земної матері, то є небесна. Вона – родителька життя задля спасіння світу, Вона – брама задля нашої зустрічі з Богом, вона – наша Мати. З Днем народження, Маріє!
Юліана Лавриш
Повязані записи
