Кожного року, 19 жовтня, християни візантійського обряду віддають шану пам’яті святого апостола Томи. Тома, правдоподібно, народився в галілейському містечку Панеада в скромній сім’ї. Однак відомостей про те, що він був рибалкою – немає. Будучи юдеєм, він став апостолом Христовим, про що, на жаль, майже не збереглося свідчень.
Тома, насамперед, нам згадується в Євангелії, коли він засумнівався в тому, що Христос дійсно воскрес із мертвих: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, – не повірю!» (Йн. 20, 25) – заявив він із сумнівом і недовірою іншим апостолам.
Проте не довго довелося чекати допитливому апостолу. Вже через вісім днів Христос прийшов до нього і сказав: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, – а віруючий!». І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!». І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Йн. 20, 27-29). Саме цей усім нам добре відомий випадок започаткував вираз «Тома невіруючий»…
Хоча у відсутності віри можна або всіх разом апостолів звинувачувати (сам Ісус їм за це дорікав), або вже не чіплятися до нього з цим прізвиськом. Яке геть не пов’язане з його невірою, по суті! Радше його можна прозвати «Тома принциповий», адже його твердження таке: доки не побачу – не повірю. Тим не менш, це не означає, що він не вірив (у воскресіння Христа або в будь-яке інше чудо). Хто не вірить, той і побачивши залишається невіруючим. Це означає – я готовий вірити, я згоден вірити, я вірю, – але хочу підтверджень.
Зрештою, вимоги й сумніви у Святому Письмі, виникають і у інших праведників Господніх. Пригадаймо, як Сара засміялася, почувши, що за рік матиме дитину. А Захарія замовк аж до самого народження Івана Хрестителя. Марія, у свою чергу, на власні сумніви – як же це станеться? – отримала запевнення від ангела: не бійся. І таких прикладів на сторінках Святого Писання можна знайти безліч.
Звісно, відповідь проста: Бог, насамперед, читає наші серця і бачить, що було основою тих чи інших висловлених сумнівів. Тому слова Томи «не повірю, доки не побачу» цілком могли означати тугу за цим побаченням. Хочу повірити, побачивши, бо хочу побачити…
Самі апостоли називали його «Близнюком» (адже його ім’я – сирійське і означає саме “близнюк”) – можливо, через його схожість із самим Господом. А християни можуть називати його Близнюком, вбачаючи у своїй не раз недовірливій поведінці подібність до згаданої євангельської сцени.
Варто також згадати інші сцени описані у Біблії і пов’язані з Томою, які абсолютно не свідчить про його «невірність». Зокрема, він був людиною, яка невпинно шукала правду. Як цікава дитина, він постійно ставив запитання. Раніше, коли Ісус сказав своїм учням: «Іду, щоб напоготовити вам місце. І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я», – спантеличений Тома сміливо просить Ісуса пояснити: «Господи, не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?». Ісус же відповідає йому: «Я – путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене» (Йн 14, 2-7).
Окрім цього, коли стривожені учні не хотіли, щоб Ісус пішов воскрешати Лазаря з мертвих, кажучи: “Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?”, – Тома запропонував: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти» (Йн 11, 16).
Померти разом не вийшло, бо апостоли по воскресінні Христа розійшлися по світу проповідувати Євангеліє. Достовірно не відомо, куди саме пішов проповідувати апостол Тома, але ймовірно він міг бути місіонером в Індії. У Acta Thomae говориться, що коли апостоли ділили між собою світ для своєї місіонерської праці, для Томи дісталася Індія. Але він сказав, що недостатньо здоровий, і що іудей не може навчати індійців. І навіть те, що він побачив Христа не змусило його передумати.
Про його подальшу місійну діяльність, можна дізнатися хіба з кількох апокрифів – два «Євангелія від Томи», «Діяння Томи», «Смерть Томи», але на їхню достовірність покладатися складно.
Проте християни Індії цілком серйозно вважають себе «дітьми Томи апостола». А коли португальці 1517 року висадилися в Майлапурі, їм показали найвідоміший у світі санктуарій св.Томи, зведений на місці, де, за переказами, апостол зазнав мученицької смерті. Мадрас, Маабар, Майлапур – усе це назви, які означають одне й те саме: «гора святого Томи».
Отож святий апостол Тома є покровителем Індії та Португалії; покровителем будівельників та архітекторів (за переказами, збудував сім перших в Індії християнських храмів).
Також за одним із переказів апостолу Томі як тесляру і будівельникові, індійський король наказав побудувати палац і поїхав. Проте Тома нічого не збудував, а кошти, які надав король, 20 срібних зливків, витратив діла милосердя.
Коли король повернувся, то вкинув Тому до в’язниці, а як запитав: “Чи збудував ти палати?”Апостол відповів: “Збудував вельми добрі і красні, але не зможеш у цьому житті побачити тих палат, лише коли від життя цього відійдеш, тоді побачиш і вселишся в них і з радістю житимеш там вовіки”. Король подумав, що Тома з нього насміхається і наказав його вбити. Але в той момент помер брат короля, і коли душі померлого показали місце на небесах, яке підготував Тома для короля своїми добрими ділами і дозволили повернутися на землю, то він захотів викупити те місце у короля для себе. Король відмовився, натомість випустив Тому, щоб він збудував такий палац і його братові. Апостол охрестив їх та навчив християнському життю.
В іконографії Тома зображається як людина старшого віку (до ХІІІ ст. на Заході – як юнак), в туніці й плащі. Його атрибути – столярські інструменти або спис, яким його було вбито. Найпоширеніший сюжет у мистецтві – Тома, який вкладає палець у рану Христа (чого не сказано в Євангелії, до речі); також – Тома, який ловить пояс Богородиці, який Вона «згубила» під час свого взяття на небо.
Тож незважаючи на те, що Тома сам сумнівався, він розвіював сумніви багатьох людей під час своїх місіонерських поїздок. Апостол завжди намагався відповідати на запитання з дитячим, люблячим серцем, навчений Христом.
Оксана Войтко
За матеріалами: kmc.in.ua, www.credo-ua.org та kyrios.org.ua
Повязані записи
