Одного разу, Митрополит Філадельфійський Борис дав 4 прості поради про те як подолати спокусу паніки:
- На годину раніше лягти спати;
- На годину менше використовувати інтернет;
- Перед сном перелічити 25 приводів до вдячності (або хоча б 10);
- Відвідати пораненого бійця в шпиталі.
Цими днями у ефірі Радіо Ватикан Владика Борис зазначив, що і сам переживає хвилювання за Україну, за Церкву за людей, які можуть постраждати через війну. Однак, єпископ впевнений, що єдиним рецептом проти паніки є молитва, відчуття, що Бог тебе любить, можливість стишитися і відчути Боже Провидіння у всіх хвилях нашого життя. Далі – пряма мова.
Зізнаюся, що я трохи неспокійний. Переживаю за українців, за нашу Церкву, за Блаженнішого. Кожного разу, коли в історії була російська окупація, це призводило до нищення нашої Церкви. Я переживаю за цих молодих людей на фронті: це сини, доньки, батьки, дружини, чоловіки. Я переживаю за нашу столицю, за нашу Незалежність.
Маю таке відчуття сьогодні, що мені треба побути трохи на самоті, у молитві, щоби мати той спокій. Думаю, що кожен буде мати дуже різні пережиття у цих днях і тижнях, коли небезпека згущується з години на годину. Але я також є певний, що з нами є Господь, який провів нас через ці геноциди ХХ століття. Ми мали зникнути, наша Церква мала перестати існувати. Я, як історик, вглиблювався у ці процеси і вони є чудесними. Тоталітарні сили, неймовірні ресурси були скеровані на те, щоб нас задушити. А ми живемо. Тобто великі чуда відбулися перед нашими очима. І нам треба це пам’ятати. Богу дякувати за ці благодаті у минулому, бо вони допомагають нам розуміти, що Бог буде працювати і сьогодні, і завтра. Але для цього треба трохи зосередитися. Я говорю сам за себе. Сісти перед іконою, у своїй кімнаті чи каплиці і згадати Божі благодаті минулого і зрозуміти, що ми є у Божих руках, що Господь нас провадить і точно провадить нас до свого Царства. Ми не знаємо скільки будемо жити, яка буде наша доля, але якщо ми з вдячністю на Боже благословення, яке було у нашому житті, ми живемо, маємо дар життя. Сама свідомість про дар нашого життя повинна нас окрилювати. Закликаю наших слухачів – щоб ви у ці дні знаходили час на те, щоби стати перед Богом, стишити свої думки, почуття і відчути, що Господь Вас любить, що кожен волосок на вашій голові є порахований, що Господь провадить Вас до свого Дому, що ми вже запрошені у цьому Домі бути.
Джерело фото: The Ukrainians
Повязані записи
