Брат Іван Данилів: “Мир у душі запанує лише тоді, коли підемо за Христом”

12Світ став жорстоким середовищем існування, де людина всіма силами намагається вижити. Вона за своє життя хоче досягнути всіх земних благ, забуваючи про духовні. А коли замислюється над цим усім, тоді задає питання: як досягти спасіння, як втекти від цієї метушні світу і знайти душевний спокій?

На це запитання дає  відповідь сам Господь, він говорить: “Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас. Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим»( Мт.11;28-29). Якщо ми підемо за Христом, тоді отримаємо нагороду- спокій душі. І навпаки якщо ми почуваємося роздратованими, неспокійними, то це говорить про хворобу душі і відсутність в ній Святого Духа. Часто людина в таких випадках звертається до психологів, у той час як багато хто з них ні в Бога не вірить, ні існування душі не визнає. Отже, як можуть допомогти іншим душам ці люди – самі наповнені душевною тривогою? Як може бути істинно втішеною людина, яка не увірувала в Бога й у істинне, вічне життя після смерті? Будь-якою ціною – за допомогою заспокійливих препаратів і різних вчень на зразок йоги – люди прагнуть віднайти спокій. Але тільки той спокій дійсний, що приходить до людини, яка смирилася та прийняла Бога в своє серце і саме Він приносить їй божественну втіху. Проте люди за пеленою проблем цього світу не бачать, не прагнуть і не шукають його.

Сучасна людина заклопотана багатьма проблемами їй і дуже складно знайти час для себе, а тим більше для Бога. Особливо багато часу займають різні технічні пристрої, без яких не можна прожити і дня. Відтак люди постійно кудись поспішають. Про інше життя не думають – вони лише шукають собі все більше і більше матеріальних благ. І тому не знаходять спокою.


.25

  Ми зробили своє земне існування таким, що якщо б жили тут вічно, більшої пекельної муки і не існувало б. Старець Паїсій Святогорець розповідає : “Якось до мене в келію зайшов лікар з Америки. Він повідав мені про тамтешнє життя. Люди там вже перетворилися на машини – всі дні вони віддають роботі. У кожного члена сім’ї повинен бути свій автомобіль. Крім цього, в домі, щоб кожен почував себе комфортно, має бути чотири телевізори. От і давай – працюй, вимотуйся, заробляй багато грошей, щоб сказати потім, що ти благоустроєний і щасливий. Але що спільного у всього цього з щастям? Таке наповнене душевною тривогою життя з його невпинною гонкою – це не щастя, а пекельна мука. Навіщо воно тобі – життя з такою душевною тривогою? Я не хотів би такого життя, навіть якби так мав би жити весь світ. Якби Бог сказав цим людям: «Я не буду карати вас за те життя, яким ви живете, але залишу вас жити так на віки вічні», то це було б для мене великою мукою». Шукаючи душевного спокою, одним із кораблів спасіння для нас є храм Божий. Це – особливе місце перебування Благодаті Божої. Приходячи в храм, ми шукаємо відради і підтримки. Храм – це як пристань, де можна заховатися від бурхливого моря життєвих турбот.  На цьому кораблі спасіння панує тиша і душевний спокій, тільки треба вміти цього досягнути. Одна із книг Старого Завіту пише: «Вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось Господь пройде, і великий і сильний вітер, що розриває гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь; після землетрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого вітру,[ і там Господь](1 Цар.19;11-12). Як ми бачимо Господь любить тишу, і в найбільшій мірі вона перебуває в храмі Божому. Коли заходиш у храм із шумного міста, відчувається душевний спокій і гармонія. Потрібно вміти слухати тишу, її можна знайти у будь- якому місці. Тиша – це мова, якою говорить до людини Бог. Наскільки важливо для християнина завжди зберігати душевний спокій видно зі слів одного старця, який сказав парі, яка тільки одружилася : «я Вам не бажаю ні багатства, ні слави, а лише душевного спокою. Це найголовніше. Якщо у Вас буде спокій, Ви будете щасливі». Ще одним важливим аспектом для досягнення душевного спокою є любов до ближніх. Господь Ісус Христос дає нам дві найбільші заповіді: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього свого, як самого себе.» Кожний християнин повинен завжди бути добрим з іншими, якщо він буде дотримуватися цих двох заповідей любові, тоді у його душі запанує мир і спокій. Життя такої людини перестане бути тягарем. Силуан Афонський пише:» Не може душа мати спокою, якщо не буде всіма силами просити у Бога дару любити всіх людей.» Якщо у нас немає цієї любові до ближніх, ми повинні просити у молитві до Бога пом’якшити наше серце. Молитва з’єднує нас з Богом, допомагає віднайти спокій і забути всі тривоги. Святий Григорій Палама звертаючись до слів Спасителя: «Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні» (Мт. 6, 6), так пояснює їх: «Кімнатою душі є тіло, наші двері – це п’ять почуттів тілесних. Душа входить у кімнату свою, коли розум не блукає туди–сюди у справах і речах цього світу, а перебуває всередині нашого серця. Наші почуття зачиняються і залишаються такими тоді, коли ми не даємо їм приліплюватися до зовнішніх матеріальних речей, і розум наш так залишається вільним від усякої мирської пристрасті і таємним молитовним помислом з’єднується з Богом-Отцем своїм». Антоній Сурозький в одній зі своїх лекцій розповідає про стареньку жінку, яка чотирнадцять років усе повторювала Ісусову молитву, але так і не відчула Божої присутності. Тоді він порадив їй щодня протягом п’ятнадцяти хвилин просто «радіти тиші своєї кімнати», не промовляючи ні слова. І ось що сказала потім ця бабуся: “Я…все більше і більше відчувала тишу…поступово я стала помічати, що ця тиша – не просто відсутність шуму, вона «має густину». Вона почала заповнювати мене й зливатися з тишею в мені…Я раптом помітила, що тиша є присутністю; і в осередку цієї тиші був Той, Хто – сама Тиша, сам Мир, сама Гармонія». Це ще раз підтверджує, що Бог любить тишу і душевний спокій.

     Звідси ми бачимо, що для здобуття душевного спокою у теперішньому світі, у світі проблем і метушні, нам потрібно бути в єдності з Богом. Храм і розмова з Богом допомагають нам здобути спокій, звільнити свою душу від проблем світу цього. Нам надзвичайно важливо знайти тихе пристановище, подібне за своєю красою і спокоєм до першоствореного Едему, де наші прабатьки Адам і Єва перебували у найбільшій благодаті – богоспілкуванні. До цього покликані і ми, так побудовані прагнення нашого розуму, нашого серця. Від самого народження всі душевні сили людини направлені до єдності з Творцем. А як ми можемо з’єднатись з нашим Творцем? Єдиний спосіб – це перебування у храмі, у Церкві Христовій, яка є відображення царства Божого на землі. Це цілком реальний і доступний шматок раю, який ми можемо прийняти або відкинути. Залишається лише обрати: перебувати вже тут у пеклі сучасної метушні чи прийняти спокій і справжню радість від перебування і спілкування з Богом у Церкві?

Автор: брат Іван Данилів