Митрополит Димитрій (Рудюк): “ХХ-те століття, не дивлячись на всі його жахи, було епохою великих людей”

35151506_1532854196843297_1732735896224006144_nДрузі! Це перше, верхнє фото наробило вчора у ФБ галасу. Декому воно зробило, як кажуть, день. Не зважаючи на нашу збентеженість змістом цієї світлини, я хотів би вам розповісти про інше. Я дуже добре знаю цю жіночку. Здається, її ім’я Віра.

Це парафіянка Володимирського патріаршого собору у м. Києві. Вона скористалась київським метрополітеном для того, щоб дістатись на богослужіння, або, може, їде з нього до свого помешкання. У 90-х роках, коли я служив у Володимирському соборі, ми багато з нею спілкувались. Вона надзвичайна патріотка і прихильниця Київського Патріархату. Це дійсно прості люди – носії нашого генетичного коду…

Так само на моїх, тоді ще студентських спостережливих очах, на початку 90-х років, дещо своєрідно по-акторськи зодягавшись, приходила на богослужіння до собору Марія (Марієтта) Капніст-Сірко, відома акторка і нащадок знаменитого роду кошового отамана Івана Сірка з Нікопольщини і не менш знаменитого графського роду Капністів. Мені вона запам’яталася ще з дитинства, з дитячого фільму радянських часів під назвою «Кортик», де Марія Ростиславівна Капніст-Сірко зіграла роль мовчазної графині, яка оберігала маєток від зазіхань “пролетарського елементу”.

Згадую, що я буквально був закоханий у цю роль поважної графині, і хоча вона була епізодична, а головні герої відважні хлопчаки, які чогось шукали в тому маєтку, всеодно мені здавалось, що в її мовчанні і охороні скарбів палацу була присутня та стара епоха графів Капністів та ще давніший орлинний козацький погляд Сірка.

Дивно, але про когось із Капністів у такій ролі, тільки справжній, життєвій, згадує в одному із своїх інтерв’ю Патріарх Мстислав Скрипник: “Потім вже дуже скоро більшовики прорвалися на Суми і аж до села Срібного у Прилуцькому повіті. Це величезне село, там були маєтки графів Капністів, свідомих українців. Я знав стареньку: вона гостила нас у 1918-му році, коли наш український полк імени Гордієнка переходив через її маєток. Вона убралась у старі парчові убрання полковниці і дуже гарно нас приймала. Батько нашого міністра Паливоди був там управителем маєтків. Але це все між іншим”. Одного разу, вже будучи в похилому віці, вона переходила дорогу і потрапила під колеса автівки. Поховали Марію Капніст-Сірко у Великій Обухівці біля Миргорода поруч з могилою її пращура Василя Капніста.

Втім пригадався мені вислів Вольтера: “Люди завжди стверджували, що добрий старий час був кращий за теперішній”, – і далі продовжує, що Нестор у “Іліаді”, як мудрий посередник Ахілли і Агамемнона, розпочинає свою промову словами: “Мені довелось колись жити з людьми, з якими нам не порівнятися, ні, ніколи я не бачив і не побачу мужів, настільки великих, як Дріас, Сеней, Ексадіус і богорівний Поліфем”. Для чого ця цитата? Для того, щоб відзначити, що і минуле ХХ століття, не дивлячись на всі його жахи, було епохою великих людей… Дехто з нього перекочував у ХХІ ст., перейшов його межу. Тож шануймо ВІРУ і пам’ятаймо МАРІЮ!

Підготував  Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій (УПЦ КП)

Джерело: ФБ-сторінка Владики Димитрія

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.