Сьогодні ми вшановуємо пам’ять двох славних і всехвальних першоверховних апостолів Христових – Петра і Павла. Таким почесним найменуванням вони відзначені Церквою з-поміж усіх інших апостолів, бо особливо потрудилися в поширенні Христового вчення і показали приклади відданості та любові до Господа і до ближніх. Ці два апостоли є дуже різними між собою за походженням, характером, життєвим шляхом, трудами.
1. Апостол Павло – римський громадянин, шляхетна, високоосвічена людина, знав кілька мов, а от апостол Петро був простим рибалкою, ледве знайомим із грамотою.
2. Петро був покликаний Христом одним із перших і супроводжував Спасителя під час Його земного служіння, натомість апостол Павло ніколи не бачив Господа в тілі і не був серед Його 12-ти учнів, а став послідовником Господа Ісуса Христа вже після Воскресіння Христового.
3. В момент покликання Петро був зрілим чоловіком, мав сім’ю, а Павло був молодим і неодруженим.
4. Апостол Петро проповідував, в основному, серед юдеїв, а Павло став «апостолом народів», бо ніс слово Боже по всьому Середземномор’ю, серед багатьох народів.
5. Обидва вони прийняли мученицьку смерть в Римі за часів імператора Нерона у 67 році після Різдва Христового.
Чому ж таких різних, на перший погляд, людей Церква вшановує разом? Звичайно, за їхню виняткову гарячу любов до Господа, що поєднала їх, зробивши великими проповідниками і наставниками, слова і приклад яких вже майже два тисячоліття надихають нові покоління християн на служіння Богові та боротьбу з гріхом. Але водночас і для того, щоби ми розуміли: для Бога всі ми – якими б різними не були – рівні: і вчені, і неграмотні, і бідні, і заможні, і чиновники, і безробітні – всі ми рівні у своїх духовних можливостях, для всіх відкрите Царство Боже, і лише своїми вчинками за час життя на землі ми доведемо, чи достойні його.
Особливо показовим і повчальним в цьому сенсі для нас є приклад апостола Павла, який звався Савлом і був ревним гонителем християн, але після духовної зустрічі з Господом Ісусом Христом настільки перемінився і потрудився у благовісті Христовому, що у Новому Завіті його послань є найбільше – 14. У кожного з нас у житті трапляється така зустріч з Богом, і дуже важливо не проґавити її та своїми вчинками довести, що ми хочемо бути з Богом. Пам’ятаймо слова святого апостола Павла, «Царство Боже не в словi, а в силi» (1 Кор. 4: 20).
Джерело: Фейсбук – сторінка ПЦУ
Повязані записи
