Сьогодні, 20 листопада Церква вшановує память преподобної Йосафати Гордашевської. Своїм особистим пережиттям “зустрічі” з Блаженною Йосафатою ділиться Голова Катехитичної комісії Одеського Екзархату Олена Пенязєва.
«О, Єрусалиме возлюблений, моя батьківщино, будь для мене від тепер єдиною потіхою, щоб підносити до Тебе очі і ціле бажання мого серця, і про ніщо інше не хочу ні чути, ні говорити. Лише про Тебе».
(Молитва Бл. Йосафати Гордашевської)
В ці дні, коли наша Церква вшановує пам’ять Йосафати Гордашевської хочеться поділитися своїм досвідом. У мене була дуже особлива зустріч із блаженною Йосафатою. Я писала про неї письмову екзаменаційну роботу і, як кажуть, пережила це…
Господь з турботою до нас, недосконалих, посилає іноді у цей світ людей цілковито іншої духовної організації, ніж ми, загублене стадо. Інакший- ось що особливим чином відрізняє їх мораль, цінності, внутрішній світ від нашого. Наприклад, Свята Мати Тереза- була дарована цьому світові в 20 столітті і дала радикальну відповідь культурі споживацтва та індивідуалізму. Наш народ, Українці, отримали такий скарб, як блаженна Йосафата. В чому її скарб? Є щось, що особливим чином додається до наполегливої праці, стриманості, працьовитості- цьому вчать нас бізнес- коучі та успішні «світу цього». Але є скарб в серці людини, він, як яскраве сонце світить навколо, він робить особу «іншою» в біблійному контексті. Вбогість і покора, як ПЕРСПЕКТИВА християнського бачення святості та щастя. Коли в людині живе Христос. І діє Христос… Так вдивимося в це євангельське обличчя Церкви: – Вбогість, спартанські умови життя, байдужість до мирських здобутків для самої себе- лише для користі згромадження (зі спогадів- першою була пуста хата без меблів, хоч спи на підлозі); – В побуті невибаглива, вставала завжди першою, а лягала останньою, слідкуючи, чи все в порядку. Вважала, що чим невибагливіший побут монахинь, тим глибше їх духовне життя; – Виховувала сестер у дусі гостинності, оптимізму та скромності; -Захоплена простотою, заохочувала до неї монахинь; -Скромність у чернечому житті вважала ознакою вірності Євангелії; – Своїм прикладом свідчила зразок турботи про інших. За словами сестер, якщо в домі були гості або хворі безхатченки, а ліжок не вистачало, сама спала на підлозі, поступаючись своїм ліжком; – Вона сама шила чернечий одяг для облечин нових кандидаток; – С. Йосафату дуже часто у вільний від прямих обов’язків час знаходили за допомогою хворим та нужденним, мати Йосафата навчала дівчат впершу не дбати про свій комфорт та затишок, а піклуватись про хворих, опікуватись бідними та знедоленими; – Зі спогадів перших сестер ми знаємо, що розпорядок дня був напружений. Вставали о 4.30. Ранішня молитва, вивчення текстів Святого Письма та іншої духовної літератури. Потім йшли в церкву на Літургію; -Після сніданку сестри працювали в полі, на городі. Був час для вивчення духовної літератури, час на іспит сумління; -В полі наставниця трудилась на рівні з іншими, хоча сама виросла в місті; – Дім сестер був відкритий для людей, стояв дівочий та дівчачий гомін, життя било ключем; Місіонерська діяльність с.Йосафати склалася завдяки багатству її внутрішнього життя, духовності, любові до Бога та людей. Ведена Святим Духом, вона усвідомлювала, що наслідувати Христа можна лише тоді, коли виявляєш безкорисливу любов до ближніх.
Блаженна Йосафато, навчи нас своїй красі…
Повязані записи
