22 лютого 2018 року, у приміщенні Львівської міської ради, у межах загальноміського проекту “Духовна велич Львова”, відбулася відкрита дискусія “Церква Майдану. Що змінилось?”. У дискусії взяли участь представники різних християнських спільнот. Дискусія містила у собі дві платформи – пленарну частину (короткі виступи спікерів) та дискусійну частину, у якій мали змогу взяти участь представники духовенства, науковці, журналісти, активні громадяни.
Впродовж виступів спікери мали можливість ділитися своїм особистим досвідом перебування на центральному Майдані у Києві, чи на локальному – львівському Євромайдані. “Львівський Євромайдан був простором для публічної теології. І це дозволило нам гуртуватись, перебувати разом; через духовний Майдан стати більше зорганізованими”, – наголосив Митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП Димитрій (Рудюк).
Справді, Майдан як явище був потужним джерелом молитви і духовності. Про це, зокрема, зазначив у своїх спогадах про київський Майдан єпископ-помічник Львівської Архидієцезії РКЦ Едвард Кава: “Ми відчули себе особистостями, а не масою. Майдан дав можливість відродитися у цій свідомості. Це, безумовно, плід молитви, що була на Майдані”.
Важливо, що через переосмислення Майдану ми бачимо глибинні богословські аспекти, зокрема, переоцінку смерті, правди, справедливості. “Я думаю, що нам варто задуматися над вартістю смерті, нашої особистої, а також Героїв Небесної Сотні. Різні люди на Майдані зуміли відчути єдність у сприйнятті Сотворителя, очистити власні наміри. Зрештою, Церква перестала розумітися у конфесійних межах”, – зазначив професор кафедри пасторального богослов’я, активний учасник Євромайдану у Києві о. Михайло Димид.
Протягом розмови долучився читач сайту “Духовна велич Львова”, пан Богдан, який приніс власноруч зроблене фото молитви на Майдані і подарував команді ресурсу.
Впродовж дискусії учасники також активно міркували про те, як богослов’я Майдану вплинуло на формування громадянського суспільства в Україні. Подаємо кілька цікавих думок з цього приводу:
“Церква дала прихисток людям; тим самим показавши себе не сторонньою інституцією. Якби не духовна праця на Майдані, нічого б не вийшло”, – наголосив проректор УКУ Мирослав Маринович.
“Майдан представив себе динамічною молодою спільнотою, важливою точкою переосмислення. Навіть позаконфесійна спільнота побачила Церкву як чинник духовного життя”, – міркував впродовж дискусії Василь Кметь, доцент історичного ф-ту ЛНУ ім. І.Франка, директор Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І.Франка, релігієзнавець.
“З Майданом ми ніби вкушаємо другий прихід Христа, Царства Божого”,- висловив Михайло Хром’як, декан богословського ф-ту Львівської Богословської Семінарії Церкви Християн Віри Євангельської.
“Революція Гідності, на Майдані, – це була найбільш релігійна революція в історії світу. Там, на Майдані, зібралися різні люди, що представляли різні смаки. Церква була “сіллю землі”, світлом, бо часто була темрява”, – поділився думками о.Петро Балог, ОР, викладач Інституту Томи Аквінського у Києві.
Справді, окрім багатоаспектності Майдану, його політичних, економічних і соціальних складових, важливо зазначити його богословський вимір. Впродовж дискусії ми почули чесні відповіді і ділення досвідом від представників духовенства та громадськості. Гадаємо, що це дає більше підстав для єднання, ніж навпаки.
Більш детально будемо ознайомлювати вас з думками наших спікерів через блоги. Нам важливо представити повні тексти цікавих виступів. Стежте за нашим ресурсом.
Підготувала Юліана Лавриш,
Фото – Андрій Чорний, прес-служба Львівської Архидієцезії РКЦ
Повязані записи
