А хіба могло бути інакше?
Могло б, якби панівною у світі була не ідеологія натуралізму та лібералізму, вищою цінністю якою оголошена людина і «права людини» доведені до абсурду.
А вони і не можуть бути не доведені до абсурду, оскільки, коли вищою цінністю оголошена людина, виникає замкнене коло з якого ані уряди, ані народи вирватись не можуть. Одним словом цей стан я б назвав «криза».
При цьому ігнорується очевидна річ, що людина смертна і не може бути самоціллю. Так, вона може прийняти закон, згідно якого отримує право обирати собі стать, а не народитись з нею, але вона не може прийняти закон, або право жити вічно. Тому порятунок життя людей став головною самоціллю світу в ці місяці.
Але який результат?
Від боротьби з «пандемією» постраждає більше людей, ніж від самої «пандемії». В гонитві за фінансуванням, або ж через необхідність виправдати надзвичайно радикальні заходи, ми не маємо об’єктивних цифр ні по захворюваності, ні по смертності від «Ковіду-19». Чи потрібно радикально боротись з коронавірусом це також питання. Наприклад, деякі вчені вважають, що перемога над коронавірусами відкриває двері для появи нових страшніших вірусів. Бо ж грип свого часу вже перемогли, тож подальша мутація вірусу незворотна.
Отже, «пандемія» і боротьба з нею в тому вигляді як ми спостерігаємо, це ніщо інше як показник кризи ідеології лібералізму. Повної кризи, нові витки якої ми ще побачимо.
Хто винен?
Відтоді як людство разом з церквами поставило на місце Бога людину, на місце вічних законів – вигадані, на місце справжньої свободи – уявну, а на місце істини – псевдонаукові теорії, була натиснута кнопка на вибуховому пристрої. І «вільна» сучасна людина настільки звиклась з клацанням вибухового механізму, що якби він зник, то вона б втратила остаточно будь-яку систему моральних координат. Тому їй гарячково потрібно “рятувати” світ від “зла” (вірусного, екологічного тощо), яке “загрожує людству”. Бо інакше, наступить тиша самоусвідомленої порожнечі у розумінні свого призначення.
Церкви закрили не уряди. Бо не мали б вони жодної влади над ними, якби не було дано їм згори. Церкви закрила Божа рука. Це знак. Це попередження. Це Божий рейтинг. Бо відмовляючи від права Бога на користь права людини, будь-яка церква ставить себе в позицію громадської організації, а не Богом встановленої інституції.
Тому лише повернення до забутого та зневаженого Божого права та справжньої мети людини на Землі збалансує всі ті крайнощі в які сьогодні кидається людство. Але такий розвиток подій в планетарних і навіть вузькоконфесійних масштабах малоймовірний. Поодинокі голоси здорового глузду не будуть почуті лише тому, що їх мало хто зрозуміє. Тому, читаючи Писання ми бачимо, що агонія безпорадності людства завжди закінчувалась очищаючою милістю Божого суду.
Ми звикли до того, що Бог карає за гріх. Але це не зовсім так: коли люди грішать, приходить Спаситель, а Суд на народи приходить тоді, коли люди ставлять себе на місце Бога і внаслідок цього доходять до межі повного самознищення, а Спасителя перетворюють щонайбільше на рятівника екології.
Андрій Толстой
Редакція не несе відповідальності за думку авторів блогу
Повязані записи
