Виникає питання, чи немає всередині самої Церкви прихованих груп чи лобі, які створюють якусь «Глибинну Церкву» (англ. Deep Church), яка хоче «Нової Церкви», радикально відмінної від тієї, яку ми мали протягом останніх 2000 років – пише у своїй колонці отець Даріуш Ковальчик SJ.
Відразу після завершення першої сесії Синоду в Римі відбулася конференція Rome Life Forum «Антиглобалістський альянс – Оновлення світу в Христі», яка була організована католицькою канадською медіафундацією LifeSiteNews. Під час конференції йшлося про те, чи і в яких масштабах ми вже маємо справу з чимось, що можна назвати «Глибинною Церквою».
Це, звичайно, посилання на термін «Глибинна держава» (Deep state). Йдеться про переконання, що за офіційними державними органами (а точніше глибоко під ними) існує неформальна мережа зв’язків між мільярдерами, політиками та керівниками глобальних корпорацій, зокрема медіа-, ІТ- та фармацевтичних корпорацій. Класичні демократичні вибори ще мають певне значення, але насправді стратегічні рішення приймаються таємно «старшими і мудрішими».
Саме від цих елітних і прихованих груп залежить напрямок, у якому рухається світ. І він прямує до Великого перезавантаження, тобто Нового світового порядку (NWO). Він припускає демонтаж національних держав, скасування кордонів і радикальне скорочення населення, щоб світом могла керувати група лідерів, яку ніхто не обирає. Багато хто скаже, що це чергова абсурдна теорія змови. Але досить озирнутися навколо, послухати або почитати, наприклад, Клауса Шваба, голову Всесвітнього економічного форуму, або Білла Гейтса чи Джорджа Сороса, а це зовсім не найбільші постаті NWO, щоб дійти до висновку, що глобальний план Нового світового порядку насправді існує. Щобільше, він реалізується.
Яке це має відношення до Католицької церкви?
По-перше, серед католицької ієрархії, здається, не бракує прихильників глобального Великого перезавантаження. А по-друге, постає питання, чи немає всередині самої Церкви прихованих груп чи лобі, що створюють якусь «Глибинну Церкву», яка хоче «Нової Церкви», радикально відмінної від тієї, що ми мали останні 2000 років.
Звичайно, гасло про постійне оновлення Церкви (Ecclesia semper reformanda) не є чимось новим.
Однак справжня католицька віднова полягає в тому, щоб все глибше повертатися до фундаменту Церкви, тобто до Ісуса Христа та Його Євангелія, і бути відкритими на Святого Духа, а не в тому, щоб люди створювали Церкву заново згідно з модними ідеологіями, як це відбувається з багатьма іншими установами.
На конференції Rome Life Forum почесним гостем був кардинал Герхард Мюллер, який прямо заявив, що «Папа та єпископи повинні дотримуватися місії Церкви для спасіння світу в Христі, а не служити ідеології ліберального пробудження». Кардинал також зазначив, що зараз у Церкві не бракує людей, які хочуть переформулювати доктрину Церкви таким чином, щоб практично прийняти гомосексуалізм.
Також читайте: Дмитро Колесник: Якщо це нормально, Богові потрібно вибачитись за Содом і Гоморру
Це правда. Тільки подивіться на підсумковий документ, т. зв німецького синоду, щоб дізнатися про це. У ньому, між іншим, читаємо: «Службове священство, яке теоретично було б зарезервовано лише для гетеросексуальних чоловіків, є сумнівним і несумісним з практикою життя. Допущення людей до священничих свячень на підставі сексуальної приналежності створює непорозуміння, є дискримінаційним і має бути відхиленим. Аргументи про те, що целібат має бути обов’язковим стилем життя священників, для більшості вже не прийнятні та непереконливі. Виринає вимога рівного сприйняття гомосексуалізму також серед священників». Тут ми говоримо не про вимоги якоїсь маргінальної гей-організації, а про переважну більшість Церкви в Німеччині.
У Підсумковому звіті першої сесії 16-ї Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду Єпископів, яка відбулася минулого місяця в Римі, таких вимог – слава Богу – немає. Але він містить багато тверджень, які можуть викликати занепокоєння. Наприклад, у пункті 15g ми читаємо: «Деякі питання, наприклад ті, що стосуються гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації […] викликають суперечки не лише в суспільстві, але й у Церкві, оскільки породжують нові питання. Іноді антропологічних категорій, які ми випрацювали, недостатньо, щоб охопити складність елементів, що є результатом досвіду чи наукових знань, і вони потребують уточнення та подальших досліджень. Важливо присвятити цьому роздуму необхідний час і вкласти в нього найкращі сили, не впадаючи в спрощені судження, які завдають рани людям і Тілу Церкви».
Також читайте: Кардинал Мюллер: Кліматична ідеологія — хибна
Виникають запитання: яких антропологічних категорій у вченні Церкви досі недостатньо для розв’язання складних проблем? Які спрощені судження в Церкві ранять людей? Хто ці особи? Які «наукові знання» нам необхідні; чи не ті, що з гендерних відділів? І останнє, але не менш важливе: де ці «наші найкращі сили», які матимуть про це належні роздуми? На жаль, може скластися враження, що різні гладкі формулювання таємно готують ґрунт для подальших спроб впровадження гендерної/ЛГБТ-ідеології в Церкву.
Про автора: О. Даріуш Ковальчик, 1963 р.н. – єзуїт, професор теології, викладач догматичного богослов’я, професор теологічного факультету Папського Григоріанського університету в Римі. У 2003-2009 роках провінціал Великопольсько-Мазовецької провінції Товариства Ісуса. Багато публікується.
Живе в Римі. Активний у Twitter
Також читайте: Ігор Загребельний: «Те, що Франциск шкодить Церкві, мало би турбувати українських католиків у першу чергу»
Повязані записи
