В контексті сьогоднішнього євангельського слова може народитися питання: “Як я маючи так багато потреб, виявляю свою віру в Ісуса Христа? Як я це поєдную з моїм щоденним і християнським життям?” Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді в Архикатедральному соборі святого Юра у 35-ту неділю по Зісланні Святого Духа.
Життя – це дорога, на якій трапляються різні зустрічі…
“Наше життя – це дорога, на якій трапляються різні зустрічі. Євангеліє нам розповідає, що саме таким і було земне життя Ісуса Христа”, – зазначив проповідник.
“Євангельське слово Луки нас сьогодні веде до Єрихону, де разом з Ісусом зустрічаємо сліпого жебрака. Важливі події в Євангелії описані в кількох місцях. Марко називає цього сліпця як Вартимей, Сентимей. Матей веде мову про двох сліпців. Ми можемо певною мірою уявити собі цю ситуацію. Сидить сліпий бідний чоловік і просить милостиню, щоб вижити. В цю мить ми нічого не знаємо про його родину чи соціальний статус. До нього наближається Ісус Христос у супроводі людей. Сліпий, хоч не бачить, але використовує органи слуху і мови, щоб нав’язати контакт з Ісусом Христом. Він чує певний гамір і запитує що там відбувається. Відтак голосно кричить: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!», – сказав архиєрей.
Сліпий чоловік просить дару зцілення…
Цікаво, зазначає владика Володимир, що сліпець мусів знати про Ісуса як про вчителя з Назарету. Бо по-іншому, припускає проповідник, він міг собі подумати, що йде вчитель з Назарету з учнями й накидають йому грошей і він матиме за що жити.
“Проте бідний чоловік просить в Ісуса те, що за гроші не можна купити. Він просить дару зцілення”, – підкреслює він і припускає, що присутні могли йому докоряти, щоб він не галасував, бо це вважалося некультурно.
“Крик віри сліпого жебрака досягає мети. Він не просить грошей, а виявляє своє прагнення бачити”, – наголошує владика Володимир.
Ісус зауважує віру хворої людини
За його словами на перший погляд, може бути дивним питання Ісуса, який запитує про те, що чоловік хоче. Бо зрозуміло які прагнення може мати хвора, ба більше сліпа людина. Щонайменше прозріти. Проте Ісус зауважує віру хворої людини. Чоловік прозрів і пішов за Ісусом славлячи Бога. Народ також був позитивно вражений цією подією.
Богові нічого не є чужим…
“Подорож Ісуса до Єрихону – це пошук нових друзів. Це дорога Бога до мене і моя дорога до Нього. Це також частина шляху в напрямку Єрусалиму. На цій дорозі Ісус не має на меті знайти собі політичних соратників чи прихильників чи бізнес-партнерів. Він йде, щоб оздоровляти та спасати людей. А вкінці, у Єрусалимі, Ісус помирає і воскресає для мене, щоб я жив і був спасенний”,- наголошує проповідник. Він також зазначає, що ми можемо і повинні говорити Богові про наші прагнення, виклики, труднощі. Бо Йому нічого не є чужим. Сліпець кричав і в такий спосіб виявляв переконання, що Господь йому допоможе.
Стараймося скрізь і завжди маніфестувати нашу віру в Ісуса Христа
Архиєрей також зауважив, що людина завжди має прагнення легшої дороги. У церкві був, свічку запалив, колядувати ходив, на Богоявлення в крижану ополонку пірнув… і думає, що цього достатьно…
“Ми повинні старатися скрізь і завжди маніфестувати нашу віру в Ісуса Христа. Так, це не завжди легко і вимагає терпеливості, але хто вміє чекати та є терпеливим, той стає сильною особистістю”, -наголошує владика Володимир.
“Завжди треба пройти шлях, щоб осягнути ціль. Саме таким людям належить Царство Небесне”, – наголошує єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Повязані записи
