Традиційні церкви в Україні, які вже віддавана б‘ють в дзвони, що свято Різдва в сучасному світі стає дуже секуляризованим, асоціюється з шопінгом і світловими декоракціями, сьогодні своєю невизначеністю і нерішучістю якраз і можуть зробити найбільшу послугу тій секуляризації – не перейшовши на новий календар.
Вже сьогодні ми спостерігаємо, як багато християн в нас починають святкувати Різдво «з цілим цивілізованим світом» 25 грудня. Як може виглядати таке святкування для греко-католика чи православного в Україні при теперішніх обставинах? Дуже просто: це т. зв. звичаєве Різдво, зі Святою вечерею в родинному колі (хто сміливіший і рішучіший), кількома колядами + з походом до храму на Літургію. Це в кращому випадку. Хоча з огляду на державний вихідний це стає можливим практично для кожної сім’ї, котра вважає себе віруючою. В на яку Літургію можна піти в цей день? Звичайно ж не різдвяну, а якусь таку, штучно-різдвяну, скомпоновану «на коліні», як то в нас звикли в літургійному житті. Адже сьогодні в нас не Різдво, а може таки Різдво?..
Дивовижно і дуже прикро усвідомлювати, що Церква сама може позбавити Різдва літургійного виміру, того найважливішого для кожної віруючої людини, яка прагне осягнути для себе духовний зміст свята. А літургійний компонент свята Різдва якраз дуже багатий у церквах візантійської традиції, в наших церквах в Україні. Тим більше, ми так сподіваємося, що скоро зможемо говорити – в нашій ЦЕРКВІ в Україні. Наша літургійна традиція святкування Різдва є унікально прекрасною під оглядом піснеспівів, музики, обрядів. Передбачений особливий час приготування до свята (п‘ять днів), гарні богослужіння на Святий вечір – Великі часи, Вечірня з Літургією св. Василія Великого, святкове богослужіння самого дня Різдва, яке не зводиться лише до Божественної Літургії. Це і Велике повечер’я з Литією і прекрасна Утреня. Кожен вірний, по своїй змозі звичайно, може черпати духовну поживу з цих богослужінь. Але все це може стати просто музейним експонатом. Може виникнити ситуація (та вона вже практично виникла), коли ми матимемо «дваріздва»: одне – для «нормальних, сучасних і європейських», яке не матиме жодної духовної основи, адже буде відірване від богослужіння, а друге – «справжнє, духовне, для любителів східної духовності» або ж простіше – «восточників», як то полюбляють говорити в окремих колах. А тепер ще додасться нове тавро – для «любителів русского міра».
Ми до цього йдемо?
Ще нічого не втрачено і не пізно ситуацію виправити. За років 5-10 може бути пізно.
Треба не боятися визнати і зрозуміти, що намагаючись «вберегти Різдво», можна його втратити. Намагаючись ніби то «вберегти традицію», можна втратити її дух. Традицію не зберігати треба, а постійно плекати і розвивати в нових умовах, при нових викликах. І ми можемо це робити, ось що найважливіше.
Тож чи не краще почати нарешті нормальну і спокійну розмову про перехід на новий календар і зберегти при цьому красу нашого обряду (принаймні для тих, хто її знає і любить)?
З цим вікритим питанням вітаю сьогодні всіх, хто святкує Різдво і тих, хто все ще терпеливо чекає на його літургійне святкування.
Автор: Максим Тимо
Повязані записи
