У Євангелії від Марка читаємо притчу про виноградник. Жити згідно з Євангелієм, виконувати заповіді любові – основне наше завдання тут, на землі. Ми, як галуззя Христового виноградника, маємо приносити добрі плоди. А Господь, як люблячий Батько, подарує частку у Царстві Небесному тим, хто з вірою і любов’ю відкриває своє серце для Нього. Про важливість подяки Богу за дар життя, за те, що маємо у своєму житті, в контексті притчі про виноградник, роздумує диякон храму святих Ольги і Єлизавети Львівської Архиєпархії УГКЦ Марко Гусак:
«Роздумуємо над притчею про виноградник. Отже, у цій притчі йдеться про чоловіка, який збудував цілий виноградник, видовбав винотоку і збудував башту. У євангельському уривку читаємо також і про виноградарів, які знехтували всім тим, що зробив для них цей чоловік і хотіли встановити свої правила. Читаючи цей уривок, на думку приходить паралель із Старого Завіту. Якщо ми почитаємо Книгу Буття, а саме про перших людей Адама і Єву і про їхнє гріхопадіння, то згадаємо про те, як Господь сказав їм не їсти плоду із дерева пізнання добра і зла. Але змій запропонував їм, немовби, замінити Бога. Змій сказав про те, що вони можуть стати, як боги, і тоді самі зможуть розпоряджатися своїм життям. У Євангелії від Марка читаємо про щось подібне, адже описується, як виноградарі одного слугу побили і відіслали ні з чим, а останнього – вбили. Який був їх мотив? У євангельському уривку читаємо: «Це спадкоємець, нумо вб’ємо і його, то й спадщина буде наша» (Мк. 12, 7). Подібно так, як сказав змій до перших людей: «Будете, як боги». Замість того, щоб плекати безмежну вдячність Богу за те, що маємо, дуже часто ми поступаємо, подібно до перших людей або так, як ці виноградарі.
Господь хоче, щоб ми стали спадкоємцями Царства Божого. Але часто ми, немовби, вириваємо права у автора цієї спадщини і хочемо присвоїти її собі своїм способом життя, своїми вчинками, своїм способом думання. Запитаймо себе, а які думки ми маємо стосовно своїх ближніх? Чи наші думки не перетворюються на посягання того, що нам подароване? Господь хоче, щоб ми з вдячністю прийняли те, що нам подаровано, а не чинили так, як ці виноградарі. Адже вони силою захопили те, що нам може бути подароване. Стараймося кожного дня у своєму житті задумуватися над своєю поведінкою. Отці Церкви радять кожного дня ввечері, коли ми стаємо на молитву перед Господом, робити собі іспит сумління: як я прожив цей день, як я ставився до ближніх, чи я не був подібний до цих виноградарів. Заохочую всіх вас і себе бути ревними і пильними, заохочую працювати над вдосконаленням бачення людини не тільки візуально, а й в глибину. Маємо навчитися бачити себе зі сторони для того, щоб не перетворитися на таких людей, як ці виноградарі».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
