Фестиваль семінарійних хорів «Ad Fontes» учетверте об’єднає семінаристів різних конфесій

4 грудня 2022 року, у день свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, відбудеться фестиваль семінарійних хорів «Ad Fontes» – захід, що об’єднує студентів духовних навчальних закладів Церков-спадкоємців Володимирового Хрещення – в молитві співу.

В умовах війни цьогоріч його проводять в онлайн-форматі. Тож уже цієї неділі всіх охочих запрошують долучатися до трансляції фестивалю, яку на всіх своїх ресурсах о 16:00 буде проводити Живе телебачення.

Фестиваль започаткувала у 2019 року Львівська духовна семінарія Святого Духа УГКЦ. Участь у ньому традиційно беруть семінаристи УГКЦ, ПЦУ, а також Мукачівської греко-католицької єпархії. Про зародження і формування ідеї цього заходу, його особливості та результати «Духовній величі Львова» розповів співзасновник фестивалю о. Андрій Побігущий, сотрудник парафії Собору Пресвятої Богородиці УГКЦ (с. Прилбичі).

Отче Андрію, як народилася думка про міжконфесійний семінарійний фестиваль?

Ідея фестивалю виникла в 2019 році під час форуму «Традиція єднає», яку провадив ієрм. Лука (Михайлович), на якому я побував. Там зустрічалися церковні співці, для яких о. Лука проводив майстер-класи з давнього співу. Серед учасників цього заходу була тодішня регент хору Івано-Франківської семінарії пані Оксана Федорик. У спілкуванні з нею в нас народилася думка створити фестиваль семінарійних хорів.

Отець Андрій Побігущий

Після цієї ідеї я повернувся до Львова, зателефонував до ректора Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ о. Ігоря Бойка і запропонував ідею створення фестивалю семінарійних хорів – але не суто нашим внутрішньоцерковним заходом, а зі залученням до нього також і Православної церкви України. Ректор схвалив цю думку, зазначивши, що її треба обговорити із тодішнім регентом нашого хору пані Наталею Капітан. Вона також ідею підтримала. Отже, з червня 2019 року почалася логістична система: спершу нам треба було познаходити регентів різних хорів, адже ми не були знайомі, ніколи не бачилися, не перетиналися – і якось крок за кроком виходили на ці зв’язки. Легше нам, звичайно, було знайти регентів греко-католицьких семінарій, а потім ми почали виходити на ПЦУ – Рівненська семінарія, Київська православна богословська академія, Львівська православна богословська академія. Також до участі у заході долучилася і Мукачівська греко-католицька єпархія. Тоді ми почали думати над концепцією самого фестивалю – як би ми його хотіли назвати, які умови, рамки він би мав, розробити емблему, логотип.

Розкажіть про назву та формат фестивалю

Я радився з друзями щодо назви, яка би мала відобразити ідею повернення до духовних джерел. Тоді одна моя подруга запропонувала цю назву – за однією зі статей Миколи Зерова «Ad Fontes» – «До джерел», гасла, яке вживали, зокрема, українські неокласики, вивчаючи класичну літературу. Потім із моїм однокурсником – тепер вже отцем – Тарасом Напорою ми розробили емблему фестивалю. В її основу було взято Софію Київську. Адже саме Софія є символом київського християнства, вона якнайкраще відображає ідею повернення до його «джерел».

Концепція фестивалю полягала у тому, що кожного року цей захід має приймати інша семінарія. Він має єднати представників Володимирового Хрещення; має єднати семінарії довкола співу; має вести до єднання, знайомства, спілкування, ділення духовною музикою і пізнання спільнот одне одного, бо кожного року фестиваль відбувається в іншому закладі – відповідно, всі семінарії-учасники знайомляться з тією, яка приймає.

Перший фестиваль відбувся у стінах Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ

Але через ковід і війну – тобто вже третій рік поспіль – фестиваль відбувається в режимі онлайн. Колективи надсилають свої відеозаписи, з яких пізніше складається відеоконцерт.

У перший рік приймала фестиваль Львівська греко-католицька семінарія. До підготовки першого фестивалю долучилося багато семінаристів ЛДС СД, які допомогли організувати всю логістику прийому хорів. Наступного року господарями фестивалю стала Тернопільська семінарія, третього – Івано-Франківська. Четвертий, теперішній фестиваль організовує Київська Трьохсвятительська семінарія УГКЦ. А наступного року, ймовірно, зустріч проводитиме Дрогобицька семінарія. Домовленості вже ведуться, адже наступного року наш фестиваль святкуватиме перший маленький ювілей.

Скільки учасників цьогоріч?

Цього року участь бере вісім колективів. Це хори Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, Тернопільської вищої духовної семінарії імені Патріарха Йосипа Сліпого УГКЦ, Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата УГКЦ, Дрогобицької духовної семінарії блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ, Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ, Ужгородської греко-католицької богословської академії імені блаженного Теодора Ромжі, Рівненської духовної семінарії ПЦУ, а також мішаний студентський хор університетського храму Трьох Святителів ПЦУ, учасники якого – студенти богословського відділення Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

В умовах карантину та війни фестиваль проводять у онлайн-форматі

Чи є якісь особливості у цьогорічній програмі фестивалю?

Завжди у програмі було виконання духовних творів. А цьогоріч ректори греко-католицьких семінарій мали зустріч на початок навчального року, де також говорили про наш фестиваль. На цій зустрічі було запропоновано включити до програми фестивалю обов’язкову умову виконання одного патріотичного твору – оскільки це є час війни, а патріотична пісня завжди підтримує на дусі, особливо у важких моментах. Тому кожен колектив в рамках свого виступу, що триває до десяти хвилин, має виконати духовні твори і обов’язково одну патріотичну пісню.

На Вашу думку, чи є такий фестиваль кроком до екуменізму?

Це, безумовно, певний крок до єднання. Колись я собі за мету взяв молитву за єдність Церкви. І вже згодом зрозумів – ось, я молюся за єдність, і тому з’явилася думка про цей фестиваль, який є краплинкою до єдності.

 

Розмовляла Марія Цьомик