Днями я переглянув відео у Facebook із розмовою протестанта з православним, обидва львів’яни*. Гадаю, що цим молодим чоловікам знадобилась мужність, аби зважитись на таку розмову. Я маю на увазі мужність відкласти власні упередження та побоювання, а також готовність сприйняти негативну реакцію зі сторони одновірців.
Відмінності – не вирок
Як би там не було, але українські протестанти сприймають православних здебільшого як номінальних віруючих, а православне віровчення відступленням від Біблії. У свою чергу, в православ’ї називають протестантів «сектантами», а подекуди їх просто бояться. Щоправда історія знає періоди, коли православні та протестанти вбачали один в одному союзника, аби відстояти право вільно сповідувати свою віру в Європі. Але це було кілька століть тому.
Тож розмова протестанта з православним у наші дні, ще й у Львові, зацікавила мене.
Здивував православний священик
Розповідь молодого священика про те, як він у свідомому віці прийшов у православ`я, відразу привернула мою увагу. Те, що у наш час молоді люди так серйозно шукають Бога, не може залишити байдужим. Говорить священик невимушено, під час розмови поводить себе як вільна людина, він не боїться та не соромиться свого досвіду. Не боїться ділитись своїми думками, не боїться запитань, не боїться визнати, що хтось може пережити зустріч з Христом не в його конфесії. Його внутрішня свобода дозволяє іншим людям бути вільними на шляху богопізнання. І ти розумієш, що важливі вже не слова, а сама атмосфера спілкування.
А потім священик говорить наступне: «Христос шукає всіх усюди». Я виніс ці слова в назву блогу, бо вони найкраще відобразили дух цієї розмови. Вони нагадали мені слова Ісуса Христа до своїх учнів, які забороняли чоловікові, що не ходив з ними, виганяти бісів іменем Христа. Він застеріг їх: «Не зупиняйте його, бо той, хто не проти вас — той за вас» (Луки 9:50).
Після перегляду відео мені спало на думку, що в Православній Церкві України стають помітними паростки відродження Київської традиції православ`я: світлої, мудрої та доброзичливої.
Протестанту респект
Брат протестант говорив менше, та навіть у його запитаннях відображалась щирість, певний духовний досвід та бажання зрозуміти «феномен» зустрічі з Христом у православ’ї. У розмові не відчувалось жодного сарказму, зверхності чи невігластва. Це була розмова братів, а не конкурентів.
Андрій Толстой, блогер
*учасниками діалогу був священик ПЦУ Георгій Лабусевич та служитель протестантської спільноти «Божий Задум» Сергій Чепара.
Повязані записи
