Сьогоднішня неділя іменується як неділя 6-а після Пасхи – про сліпородженого. У Євангелії ми читаємо розповідь про те, як Ісус Христос вчергове оздоровляє сліпого від народження чоловіка. І знову ж таки можемо говорити про велику віру у Бога, яка стає основою для зцілення, як тілесного, так і духовного. Кульмінацією сьогоднішнього євангельського уривку стають слова цього чоловіка, який, відповідаючи на запитання Христа щодо віри у Сина Чоловічого, каже: ««Вірую, Господи!» – і поклонився йому» (Ів.9,38). Про те, а як саме ми віруємо в Ісуса Христа, чи міцною є наша віра, та як важливо жити у співтворчій єдності з Богом, розмірковує намісник Свято-Іоано-Золотоустівського чоловічого монастиря, декан богословського факультету Львівської православної богословської академії ПЦУ ігумен Кіпріан (Лозинський):
«Дуже часто, дорогі брати і сестри, ми із вами, читаючи Святе Письмо, зустрічаємося із речами, які нам можуть бути незрозумілі, або ж навпаки, – із речами, які нам здаються дуже зрозумілими, але насправді ми їх не зовсім правильно розуміємо. Сьогоднішній уривок Євангелія так само наповнений такими речами, які є одночасно і зрозумілі, і не зрозумілі. На перший погляд, це Євангеліє досить звичайне і просте. Ісус Христос зустрів чергову хвору людину – сліпонародженого, і зцілив його. Нічого дивного і надзвичайного в цьому ніби немає, бо ми знаємо, що Христос постійно зціляв хворих, постійно підтримував слабких духом і воскрешав мертвих. Тому чергове зцілення сліпонародженого ніби звичайна і буденна подія із перебування Сина Божого на Землі.
Але, щоб зрозуміти незвичність цієї події я хотів би, щоб ми згадали собі, як саме ми віруємо в Ісуса Христа? Ми віруємо в Ісуса Христа як в Другу Особу Пресвятої Тройці, як в Сина Божого, як в Самого Бога. І багато людей невіруючих можуть поставити нам запитання: а з чого ви це взяли? Чому ви віруєте, що Ісус Христос є Друга Особа Пресвятої Тройці, що Він є Бог? Є такі, які проповідують на вулицях і кажуть, що Ісус Христос не є Бог, але тільки перше Боже творіння, як наприклад, свідки Єгови. Є такі, хто вважають Його тільки пророком. Думаю, кожен із нас зустрічався в житті з такими невіруючими людьми.
На жаль, я про це вже колись говорив вам, ми не можемо прочитати Біблію в оригіналі. Ми не можемо прочитати Біблію навіть старогрецькою мовою, бо я впевнений, що ніхто із нас старогрецькою мовою “койне” не володіє. І тим більше, ніхто із нас не володіє давньоєврейською, арамейською мовами. Тому ми читаємо Біблію в перекладі, а дуже часто це є навіть п’ятий переклад, тому що з єврейської перекладали на грецьку, з грецької – на церковнослов’янську, з церковнослов’янської – на російську, з російської – на українську. Рідко ми читаємо Біблію в другому або третьому перекладі. А якби читали в єврейському оригіналі, то знали б, що насправді Ісус Христос називав себе Богом. Згадаймо собі, наприклад, епізод, який у Євангелії читався цього тижня на богослужінні. Коли Ісус Христос каже, що є вищий Авраама, бо бачив Авраама. І кажуть йому люди, які оточували Його: «Ти й п’ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?». А Він відповідає: «Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є» (Йо. 8: 57-58). І за це юдеї взяли каміння і хотіли Його каменувати, бо вважали це богохульством і зневагою Бога. Нам в цих словах нічого дивного нема – Господь говорить, що Він був раніше Авраама. Але, коли ми читаємо Євангелія єврейською мовою, то Христос використовує слова «перш ніж був Авраам, Я є». Це була словотворча форма, яка позначала Боже ім’я. Ми знаємо, що у Святому Письмі є багато імен Божих. І одне з них, яке євреї вважали найсвятішим, було ім’я Яхве або Єгова. Справді, в Біблії, в Старому Завіті воно зустрічається багато разів, але нічого особливого в ньому немає, бо воно означає лише найбільшу і найсильнішу Божу властивість. Ім’я Яхве означає «Я є Той, що є» або «Сущий». І коли Ісус Христос сказав «перш, ніж був Авраам, Я є», Він назвав це Боже ім’я, застосувавши його до Себе. Отже, Ісус Христос протягом свого земного життя неодноразово ці слова говорив, бо не один раз євреї хотіли його за це каменувати. Тобто, називав себе самого Божим іменем, тим іменем Божим, яке ніхто із євреїв вголос промовляти не мав права; тим іменем Божим, яким лише один раз в році первосвященник, що приносив жертву за весь народ, благословляв людей. Ісус Христос це ім’я часто промовляв, застосовуючи до Себе Самого, а в сьогоднішній євангельській події Він не просто назвав себе Богом, але через алегорію показав, що Він є правдивий Бог.
Ми не раз зустрічаємося в Євангелії з тим, як Христос зціляє хворих. Що Він при цьому говорить? Нічого. Ісус Христос лише запитує, чи вірує людина. Якщо вірує, то Він відповідає: «Будь здоровий і більше не гріши», «Нехай буде тобі за словом твоїм», «Іди, зцілився слуга твій», «Дочка твоя зцілилась». Тобто, Ісус Христос лише одним своїм словом зціляє хворих і воскрешає мертвих. А тут Христу немовби було мало єдиного слова. Він плює на землю, робить місиво із землі з-під ніг, мастить очі хворого і так його зціляє. Здається, для чого Христу якийсь додатковий засіб для зцілення цього хворого? А все дуже просто. Згадаймо собі як Бог сотворив людину. Господь взяв порох землі, створив з нього людину і вдихнув у цей Свій твір дихання життя, і стала людина душею живою. Цей чоловік народився сліпий як знак того, що він немовби був недостворений Богом. Пам’ятаймо, що все, сотворене Богом, було назване Ним добрим. А тут цей чоловік народився з вадами, сліпий. Отже, ніби Бог недотворив його, щось не дав йому, сотворивши його тіло. Бог не дав йому очей, зору. І Ісус Христос, взявши порох землі і, давши дихання Своє, немовби показує, що ось Я є Бог, Який сотворив людину. Зараз Я доповнюю своє творіння, вдосконалюю його. Тобто, Ісус Христос не тільки говорив, що Він є Бог, а й показував це.
А нас як створив Господь? На Свій образ і Свою подобу. В кожному з нас є образ Божий. Тобто, ми в чомусь, чи може й у всьому, крім гріха, звичайно, є подібні нашому Творцю. Він є всезнаючий, і ми маємо можливість до пізнання. Він є всюдиприсутній, і ми маємо можливість пересуватися у просторі. Він є всеблагий, і ми маємо любити і творити добро. Він є Творець, і ми так само маємо дар творити. Твори мистецтв, вся краса, яка наповнює рукотворний світ, є творінням людини у співтворчій єдності з Богом. Отже, ми так само, як Творець, щось творимо і бачимо, що добре воно. Але, крім того всього матеріального, що ми творимо, ми як і Творець, маємо творити інше. І це показує в сьогоднішньому Євангелії Христос – ми маємо творити добро! Ми маємо бути співтворцями вдосконалення цього світу. Якщо бачимо щось недосконале, то маємо намагатися це вдосконалити. І я не втомлюся повторювати: вдосконалювати найперше себе і світ навколо нас через добрі діла. Починаючи від банальних речей до серйозніших: бачимо сумного – втішмо, бачимо голодного – нагодуймо, бачимо нечистоту – приберімо і т.д. Це звичайні християнські цінності, які, на жаль, так часто нам буває важко зробити. Сьогодні я бажаю нам, дорогі брати і сестри, щоб ми із вами дійсно уподібнювалися Богу Творцю, бо це не просто забаганка Церкви, це не просто людські міркування – це є вказівка самого Христа, Який до кожного із нас говорить: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мф. 5: 48). Амінь».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
