Сьогоднішня неділя називається неділею жінок-мироносиць. Адже саме жінки, які завжди були біля Ісуса, прибігши до гробу, почули радісні слова про Його Воскресіння. Сьогодні, у час важких випробувань, українська жінка постає в очах всього світу, як символ нескореності і незламності духу нашого боголюбивого і волелюбного народу. Про місію жінок-мироносиць, як приклад для наслідування у служінні Христу, розповідає намісник Свято-Іоано-Золотоустівського чоловічого монастиря, декан богословського факультету Львівської православної богословської академії ПЦУ ігумен Кіпріан (Лозинський):
«Якщо ми, дорогі брати і сестри, повернемось до священної новозавітньої історії і подивимось на життя Ісуса Христа, то побачимо дуже цікавий момент. Ісуса Христа всі роки, які Він проповідував на землі, супроводжувало багато людей (ми знаємо дванадцятьох апостолів, які були найближчими до Ісуса Христа, ми знаємо про сімдесятьох апостолів, ми знаємо про інших учнів, також чули і сьогодні святкуємо пам’ять жінок-мироносиць). Але серед цих людей не було можновладців, військових, воїнів, не було царів, первосвященників, серед тих людей не було особливо заможних і багатих людей. Це все були прості люди. Звичайно, що в житті Ісуса Христа, чи з Ісусом Христом перетинались різні люди, в тому числі і багаті: наприклад, митар Закхей; зрештою, один із апостолів Матфей також був митником; Яір, дочку якого воскресив Ісус Христос і інші люди. Але, окрім апостола Матфея, ніхто біля Ісуса Христа надовго не затримався. Це не означає, що влада чи багатство є гріхом і одночасно не означає, що бідність убогих є чеснотою. Ми пам’ятаємо, що серед тих людей, які кричали: «Розіпни, розіпни Його» були різні люди – і багаті, і бідні, звичайні прості люди, які прийшли подивитись на смерть Ісуса Христа. І під хрестом, коли кричали: «Зійди з хреста і покажи нам, що ти Син Божий», також були прості люди.
Але я хочу, щоб ми поговорили сьогодні про інше. Власне, не про тих людей, які не йшли за Ісусом Христом і не наслідували Його, а про тих, які йшли за Христом і наслідували Його. Всі ті люди, які оточували Христа, по-різному служили Йому. Апостоли допомагали Йому, були біля Нього, підтримували Його, хоча в час смерті залишили Його. А жінки-мироносиці, яких ми сьогодні згадуємо, теж служили Христу, але Євангеліє нам нічого не говорить, як вони це робили. Єдиний момент, де один з євангелістів каже, що були такі жінки біля Ісуса Христа: Марія Магдалина, Марія Клеопова, Марфа і Марія, Йоанна, Соломія, які служили Йому майном своїм. Це єдина згадка, яким чином служили ці жінки Ісусу Христу. Звичайно, це не означає, що вони віддали Йому своє майно і ходили за Ним, тому що більшість із них не дуже і мали що віддавати, бо були простими жінками. Чи не єдина серед них заможна була Йоанна, жінка домоправителя царя Ірода. Її чоловік був управителем у домі царя, і, звичайно, що це була заможна сім’я. То як же вони служили Христу? Служили Христу так, як служать у суспільстві і сьогодні жінки. Коли Ісус приходив в дім Марії і Марфи, пам’ятаємо як це відбувалось: Марія слухала слова Христа, а Марфа працювала на кухні. Жінки ходили за апостолами і за Христом. Напевно, як жінки, вони, можливо, готували їсти апостолам та Ісусу Христу, інші побутові речі робили, привносили затишок у життя Ісуса. І ці жінки до останнього залишались вірними Христу, пішли за Ним на Голгофу, стояли біля підніжжя Його хреста і пішли забирати тіло Ісуса.
Ми багато разів говорили про жінок-мироносиць, що це були жінки, які не мали страху. Ми також пам’ятаємо, що минула неділя була неділя про віру, коли апостол Фома не повірив у Христове воскресіння, допоки не побачив і не пересвідчився. І ми не осуджуємо апостола Фому, бо розуміємо, що часто диявол намагається спокусити нас через різні лжечудеса. Це була неділя про чесноту віри, а сьогодні неділя про чесноту любові, про те, що жінки так любили свого Учителя, що не побоялися сторожі, єврейського суспільства, тих озлоблених людей, які кричали «Розіпни розіпни Його». Вони не боялися, тому що любили надмірно! Апостол Іоан Богослов каже: «Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові» (1Ін. 4: 18). Коли мама бачить, що тоне її дитина, невже вона не кинеться її рятувати, хоча сама плавати не вміє? Чому так роблять? Бо страху немає, бо є любов. І як дар за цю любов, вони першими удостоїлись побачити Христа воскреслим, побачити відкритий гріб і почути слова ангела: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!» (Лк. 24: 6).
Сьогоднішня неділя про любов вчить нас, дорогі браття і сестри, що ми так само маємо служити Христу. Ми багато можемо говорити про те, що ми любимо Бога, але цього всього може бути замало. Бо Христос каже: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки» (Мф. 7: 12). І в цих словах є глибокий зміст. Ісус не просто каже: не робіть зла тим, від кого ви зла не хочете мати. Тобто, недостатньо просто не робити зла, але потрібно робити іншим так, як хочемо, щоб робили нам. Християнство – релігія активної дії, і вона не просто вимагає не робити зла, але й вимагає робити добро, а добро ми робимо з любові до Бога і до ближнього. Так робили жінки-мироносиці, служачи Христу. Ми можемо наслідувати їх у служінні Христу тільки в одному: коли будемо служити один одному в любові! «Поправді кажу вам, – говорить Спаситель, і ці слова адресовані також до нас – що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Мф. 25: 40)».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
