Вигнання Адама і Єви з раю – це найстрашніша подія, яка відбулася із нашими прародичами, котрі безтурботно жили в раю, окутані любов’ю Господа. І ми, як нащадки Адама і Єви, також втратили цей рай – єдність з Богом. Про те, що сталося в Едемі, та як це стосується Різдва, про те, як Адам і Єва причетні до різдвяної історії, адже їх не було поруч у цю Вифлеємську ніч, про те, чим ми іноді подібні до Адама і Єви, розмірковує блогерка Катерина Баско:
«Вся історія спасіння наповнена різними моментами випробувань, іноді – моментами радості, іноді – відчаю, і, навіть, смерті, але закінчуються вони Воскресінням і вічним життям. Не забуваймо про це. Щопонеділка ми будемо роздумувати над певними персонажами або персонажами, які якимось чином причетні до різдвяної історії. І почнемо ми з Адама і Єви. Ви, напевно, здивуєтесь. До чого тут ці двоє? Адже їх не було поруч ні в цю Вифлеємську ніч, не було їх в стайні. Але саме те, що сталося в Едемі, стало причиною, завдяки якій Ісус прийшов у наш світ. Давайте трохи пригадаємо цю історію. Бог створює людей – Адама і Єву, поселяє їх у раю – це розкішне місце з усім необхідним. Перша пара живе по сусідству з Богом – у Його саду. Єдиним обмеженням є не торкатися, і не їсти плодів з дерева пізнання добра і зла. З одного боку – навіщо Бог залишає те дерево посеред саду, якщо воно небезпечне для людини? Це що якась гра? Та тому що ще в Едемі Бог дає людині вибір. Він хоче найкращого для нас, але любити – це давати вибір. Чому саме це дерево? Єдиний, хто знає, що добре для людини, а що ні, – це Бог. Адам і Єва не послухали Бога і скуштували заборонений плід, за що їх вигнали з раю. Вони буквально втратили Едем, але це не лише про втрату розкоші, але це про втрату дуже близьких стосунків з Богом.
Біблія пише, що за кожний непослух, за кожний гріх є заплата – це смерть. І життя без Бога – це духовна смерть. І кожна людина грішна, ніхто з нас не зміг би заплатити достойну ціну за наш щоденний непослух. Це зміг зробити лише Ісус своєю смертю і Воскресінням. Єдиний достойний, як викуп за багатьох, як пише Біблія. Якщо Бог послав у світ Свого Сина Ісуса, то невже Він не міг з’явитися одразу дорослою особою? Чи не міг народитися у царських палацах? Бо, до речі, це було би набагато зрозуміліше для євреїв, які чекали приходу царя і Месії. Ісус народжується у стайні і ламає будь-які стереотипи про уявлення тодішнього населення Ізраїля. Він народжується у Вифлеємську ніч і освітлює її.
Часто я теж схожа на Адама і Єву, бо я краще знаю, що мені потрібно. Я знаю, як буде краще. Я тут і тепер і, як Адам і Єва, забуваю, що єдиний, хто знає, що для мене справді добре, що зле, що корисне, що ні, – це Бог. Він знає моє теперішнє, моє майбутнє, а я лише минуле. І я можу бичувати себе за помилки, а Він їх пробачає. Я можу їх не помічати, але Він все одно любить. Я можу вважати себе недостойною, щоб прийти до Нього і просити про будь-що, але Бог приходить. Єдиний, Хто може освітити цю темну ніч для українського народу, цю темну, сумну ніч, – це Ісус. Він Той, Хто робить чуда. Він Той, Хто дає життя. Він Той, Хто є самим вічним життям».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами відеоблогу на Youtube-каналі NEBO ON
Повязані записи
