«Не дозволяйте шуму чужих думок перебити ваш внутрішній голос. І найважливіше, майте хоробрість слідувати своєму серцю та інтуїції. Вони якимось чином уже знають те, ким ви хочете стати насправді. Все інше вторинне», – сказав одного разу відомий американський підприємець і винахідник Стів Джобс. А й справді, наше життя наповнене не лише радісними моментами, а й різними випробуваннями. І тому надзвичайно важливо бути сильним та слухати те, що каже тобі серце.
Саме за таким принципом намагається жити юний Сергій Петрина – головний герой книги Андрія Бачинського «140 децибелів тиші». На перший погляд, цей хлопчик має все необхідне: батьків, які завжди поруч та у будь-який момент підтримають, маленьку люблячу сестричку Іринку, яка завжди веселила свого братика та улюблену музику. Проте в одну мить – все змінюється буквально раз і назавжди…
Їдучи на море, уся сім’я потрапляє в автомобільну аварію, в якій вдалося вижити лише Сергійкові. Проте юний музикант втрачає не лише батьків і сестричку, але й слух. Спустошеного та з болем у серці його відправляють до спеціального інтернату для діток із проблемами слуху, в якому йому треба навчитися жити по-новому.
Жити по-новому йому все ж доводиться, оскільки він мусить тепер освоїти не лише нову для себе мову жестів, а й постояти за себе. Тим не менш, не все так погано, як здається. В інтернаті він знайомиться з маленькою дівчинкою Яринкою, яка попри свій такий юний вік, вже побачила багато горя та яка так нагадувала йому кохану сестричку. І на диво усім, їх змогла об’єднати саме – музика…
І коли, здавалося б, все вже внормовується, на горизонті з’являється горе-батько дівчинки, до якого згідно закону змушені відправити Яринку. Однак Сергійко не може зрадити людину, яка за короткий час стала йому рідною, близькою та єдиною.
Намагаючись її врятувати, він сам відправляється на пошуки. І під час своєї так званої подорожі йому доводиться зустрітися віч-на-віч із хабарництвом, злодійством, лицемірством та несправедливістю людей. Проте водночас й побачити людську безкорисливість, щире бажання допомоги та поглянути у вічі власним страхам. Тож чи зможе він вистояти чи випробування візьмуть над ним вверх?..
Загалом твір Андрія Бачинського «140 децибелів тиші» – це соціально-психологічна повість, яка відкриває для свого читача світ глухих людей і орієнтована, здебільшого, на підліткову аудиторію. Крім того, попри динамічний і складний сюжет, книга читається легко та цікаво, адже автор вдається немов до оліверо-твістівського стилю: «Епізоди на Привокзальному ринку чи біля цирку я бачив сам, щось чув від вихованців інтернату. Тому книжка – це зібрання реальних історій під однією сюжетною лінією», – зазначає Андрій Бачинський.
Тим не менш, у творі порушуються й «дорослі» проблеми. Для прикладу, чому ми (українці) робимо людей (тим паче, діток) з певними фізичними порушеннями інакшими, самотніми та ставимо кліше «обмежений»? Хто давав нам право відсторонюватися від них, адже ми – однакові? Як їм жити далі поза стінами інтернату? Погодьтеся, є над чим замислитися…
Тому як сказав колись Августин Аврелій: «Жодна людина не має права вести таке споглядальне життя, щоб забути про свій борг служіння ближньому». Тож будьмо чуйними та довіряймо поклику серця, бо навіть в тиші тільки голос душі в силі нас врятувати!..
Оксана Войтко
Повязані записи
