«Всі ми родом з дитинства», – якось влучно зазначив у своєму відомому творі «Маленький принц» французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері. Можливо, правду кажуть, що цей період життя є неповторним. Адже тільки в дитинстві нас переповнює гіперзацікавленість до всього, легкість, безтурботність та чудернацькі фантазії; особливо, коли ти прагнеш зустріти героїв своїх улюблених казок на вулиці; коли ти можеш завести собі друга за 5 хв., або ж «вимагати» у батьків «справедливо заслужені» порції морозива, походи на атракціони чи доглянути за кошеням…
Якраз щось схоже переживає головний герой книжки Марка Лівіна «Бабине літо», у якій розповідається про 10-літнього хлопчика Ждана, який приїхав на літо до бабусі й дідуся, бо мама з татом вирішили розлучитися. Він дивиться на світ, ніби такий звичний, і розуміє — його світ змінюється, чому? і як? уже значно складніші. Так настає дорослішання. Але є тут і машинки-паровози, футбол, збиті коліна та найкращий друг на літо — усе, що робить наші спогади про дитинство такими добрими і сумними.
«Знаєте, бувають такі штуки в житті, перед якими стаєш ніби німий і не можеш розповісти про те, що бачиш навколо. І якщо вже хочете знати мою думку, я більше ніколи в житті не буду себе силувати до пояснень. Краще розплющу очі й дивуватимусь, скільки всього різного може вміститися в мені, якщо про це не думати. А слова та мудрі думки я би залишив для вчителів та дорослих. Вони їм, здається, потрібніші… Це ще один важливий урок для мене. Перед сном не можна думати про погане. Інакше простирадла та подушки стануть дуже незручними», – незважаючи на свій такий юний вік та на зворушливу наївність, «по-дорослому» роздумує хлопчик.
Безперечно, що переживати розлучення батьків – це емоції, далеко не з найкращих, однак для Ждана – це ще й період пізнатися краще себе: свої нові захоплення і нових товаришів, час від часу «подорожувати» у свій чудернацький вигадливий світ та подумати про те, яке значення мають рідні люди, які поруч в його житті.
«Було добре отак їхати вулиця за вулицею повз місця, яких я ніколи не бачив. Минати чужі подвір’я, глибоко вдихати повітря, бачити, як небо вбирається в золотаве світло ранку, чути гомін вранішнього міста. Я подумав: добре, що світ великий і подібних миттєвостей у ньому стільки ж, скільки яблук у всіх садах планети. І може, навіть мені сто років знадобиться, аби їх усі перепробувати. Як на мене, життя дуже цікаве, якщо ставитися до нього з фантазією», – обдумує Ждан.
Важко не погодитися з думкою радянського та російського лікаря-психотерапевта, психолога; письменника, художника і музиканта, що дитячий стан душі проходить через усе наше життя – саме воно спонукає нас шукати сенс життя, шукати Бога, адже саме дитина через свою щирість та світлість є найближчою до Бога. Навіть Ісус Христос говорив: «Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне» (Мт. 19:13).
Тому редакція сайту «Духовна велич Львова» бажає вам приємного читання та чудових вихідних! Сподіваємося, що ваше дитинство – дарувало вам несамовите щастя, тож не бійтеся залишатися іноді дитиною, щоб любити цей світ і щодня відкривати щось захоплююче й незвідане!..
Оксана Войтко
Довідка
Марк Лівін – український письменник, блогер, музикант, маркетинг-директор Громадського телебачення, співзасновник книжкового флешмо-бу #bookchallenge_ua.
Повязані записи
