Суха і тверда статистика переконує нас у тому, що українці майже взагалі не читають книг. У той самий час, окремих, принаймні, видатних письменників пересічний українець знає, а навіть цитує. Скажімо, німецького автора Еріха Марію Ремарка. Однак, не кожен може зрозуміти, чому того названо жіночим іменем. Так і хочеться сказати – дивні ці німці! Сказали. Потім вмикаємо телевізор і чуємо, що 1 листопада 1944 року відійшов у кращий світ видатний українець, граф і меценат, митрополит Української Греко-Католицької Церкви Андрей Шептицький (він же – Роман Марія Александер Шептицький). Виходить, у нас подібна історія з іменами. Отож, з нагоди роковин смерті видатного Українця, задля вшанування пам’яті про нього, говоримо про визначні місця у Львові, пов’язані із персоною Шептицького. Тим більше, що Львів – це місто, де він провів більше частину життя, де були головні звершення і дії.
Святий Онуфрій благословив в дорогу
Першою локацією у Львові для о. Андрея Шептицького став один із найдавніших у нашому місті сакральних комплексів – Онуфріївський монастир. Хоч Роман Шептицький і народився у Прилбичах, що не так далеко від міста Лева, до Львова він потрапив вперше у 31 рік, коли був призначений настоятелем згаданої обителі. Освіту цей представник графського роду Шептицьких здобував у Кракові та Вроцлав, а період його становлення у статусі ченця минав у Добромилі, Хирові й Кристинополі. Таким чином, час наставництва, тобто 1896 – 1899 роки, став для цього діяча ще й знайомством зі Львовом в принципі.
На Святоюрську гору
Після короткої паузи, яка тривала менше року, уже в статусі митрополита УГКЦ Андрей Шептицький повернувся до Львова. Він гідно показав себе на катедрі Станіславівського єпископа, тому й видавався найбільш достойною кандидатурою на чин глави УГКЦ. У цьому статусі він продовжував традицію роду, адже став не першим Шептицьким, який очолював УГКЦ. Собор св. Юрія став центром діяльності ієрарха і навіть певним символом українства. Тут Владика приймав найважливіші рішення, зустрічав гостей, саме звідси робилися спроби впровадження тих чи інших смислів. За митрополита Шептицького комплекс розбудовують та вдосконалюють. Зокрема, варто згадати і про бажання ієрарха перетворити Митрополичі сади, що примикають до будівель і мають площу 6 тис. кв. м., у сад з фруктовими деревами.
Сейм і політика
Про цей напрямок діяльності Шептицького говорять не так часто, але він також значимий. Маю на увазі політику, хоч щодо цього терміну, у даному контексті, може виникати багато запитань. Йдеться, перш за все, про те, що він був депутатом парламенту у Відні, а також у Галицькому Сеймі. Водночас, його не звинуватиш в участі у політичних баталіях. Навпаки – політичних моментів політики Владика Андрей намагався уникати. Він не часто відвідував засідання, а коли приходив, то значно більше говорив про освіту та культуру.
Народний дім
Хоч участі у політичних подіях митрополит Шептицький не брав і політичним діячем його назвати можна дуже умовно, жодне явище загальноукраїнського масштабу не минало без його відома. До прикладу, у жовтні 1918 року, на мітингу на площі св. Юра, де був і Владика Шептицький, Кость Левицький проголосив Українську державу. На базі цього утворення у майбутньому постане ЗУНР. Напередодні згаданої події в Народному домі у Львові відбулося засідання Української національної ради, де був присутній і митрополит Андрей Шептицький. Відтак він завжди тримав руку на пульсі важливих і значимих подій. Чому так – найкраще пояснював сам діяч: “Я не лікар, не хлібороб, ані політик, я отець! А вітцеви нічого не є чуже, що синів, дітей єго обходить”.
Шпиталь “Народна лічниця”
Складно охопити всі напрямки діяльності Митрополита Андрея. Є між ними і медична сфера. Так, на вулиці П. Скарги (сьогодні вул Є. Озаркевича) він виділив ділянку для зведення лікарні. Шпиталь “Народна лічниця”, побудований на цьому місці, став установою, де допомагали всім, незалежно від віри й національності людини. Для роботи у інституції запрошувалися найбільш професійні кадри, там функціонувало декілька відділень, закуповувалось найсучасніше обладнання. Таким чином, шпиталь перетворився у потужний медичний центр, який називали одним з найкращих у Львові на той час, чинний він і до сьогодні.
Львівська богословська академія
У 1929 році, на базі семінарії, у Львові відкрили Львівську богословську академію. Ініціатором цього кроку був знову ж митрополит Андрей Шептицький. Головними його сподвижниками виступали: о. Йосип Сліпий, о. Теодосій Тит Галущинський і ін. Між іншим, Владика Андрей і сам викладав у згаданому закладі, часто спілкувався зі студентами, а в саду академії був його прижиттєвий пам’ятник, виконаний Андрієм Коверком. Останній послужив основою, на яку рівнялися під час виготовлення пам’ятника митрополиту Андрею, який сьогодні можна побачити на площі святого Юрія.
“Дністер”, але не річка
Намагання митрополита Андрея Шептицького об’єднати українців мало вияв не лише на рівні релігійної, культурної та просвітницької діяльності, але й в контексті економічних практик. Так, саме Владика у свій час був обраний президентом банку “Дністер” – найбільшої фінансової установи українців у тогочасному Львові. Дана організація, взоруючусь на подібні практики в інших європейських країнах, займалась страхуванням на підтримкою власного підприємництва. Цей банк допомагав представникам української громади придбати землю чи нерухомість, був важливою ланкою у ланцюжку фінансової взаємодопомоги загалом.
Музей “в дар українському народові”
Збирання та колекціонування ікон, книг і раритетів віддавна було місією графа Шептицького. Останнє було вдалою формою поєднання приємного з корисним – порятунок артефактів і насолода від дослідження та аналізу цих предметів. Таким чином, у 1905 році, на основі своєї збірки, Владика Андрей відкриває Церковний музей. У міру збільшення кількості експонатів та розростання колекції, довелося шукати нову локацію для зберігання та експонування раритетів. Відтак митрополит Шептицький купує палац у Еміля Дуніковського, що на сучасній вулиці Драгоманова. Збірку переносять туди, а музей стає Національним. Пізніше, з нагоди свого Дня народження, Владика передасть приміщення музею, який став на той час уже значно більшою структурою, разом із усіма експонатами “в дар українському народові”.
Скансен “Шевченківський гай”
Із транспортування до Львова, з бойківського села Кривка, старовинної дерев’яної церкви XVIII століття розпочалась історія музею під відкритим небом “Шевченківський гай”. Храм тоді поставили на Кайзервальді і опіку над ним доручили монахам-студитам, а Владика Андрей був головним ініціатором та натхненником у даному процесі. Уже в радянський час довкола церкви розбудували музей народної архітектури. Це місце, як і церкву св. Миколая з Кривки, можна відвідати навіть сьогодні.
Лісотехнічний університет
До речей, які є не надто знаними для пересічного львів’янина, але здатні здивувати, належить, безумовно, головний корпус Лісотехнічного університету. Це приміщення Митрополит Андрей Шептицький придбав для сестер василіанок. Колись там функціонували їхні монастир, школа та учительська семінарія. Приміщення було збудоване фірмою Івана Левинського. Тепер це головний корпус Лісотехнічного університету.
Червона вілла над парком
Розкішну віллу, що поруч з собором святого Юрія, Владика Андрей придбав для українських художників, які мали потребу в майстерні та житлі. Туди ж переселився з Кракова і Олекса Новаківський, який в даному будинку жив і працював, дав йому сучасне обличчя – сьогодні там знаходиться музей цього художника. Натомість Шептицький просив не так вже й багато – декілька робіт для музею, а також підтримку мистецьких студій, які були організовані ієрархом. Тут складно було не погодитись. Новаковський навіть зробив більше — намалював портрет Шептицького, де той у вигляді біблійного Мойсея.
Безумовно, що названі тут локації є далеко не повною картиною і зовсім не цілісним списком, якщо говорити про місця митрополита Андрея Шептицького у Львів. Насправді можна пригадати значно більше моментів, людей, а тому і місць. У такому випадку стаття могла б стати безкінечною. Однак, не це є головним. Більше важить – пам’ятати про персону митрополита Андрея Шептицького, досліджувати його дії та вчинки, а також вчитися у нього.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Патриляк І. Владика Галицький // Тиждень, 2011 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://tyzhden.ua/History/20388
- Гулюк Є. “Народна лічниця” у Львові очима її пацієнтів та відвідувачів // Духовна велич Львова, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://velychlviv.com/narodna-lichnytsya-u-lvovi-ochyma-yiyi-patsiyentiv-ta-vidviduvachiv/
- Лісна О. Митрополичі сади у Львові: чи здійсниться мрія Андрея Шептицького // Твоє місто [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://tvoemisto.tv/exclusive/mytropolychi_sady_chy_zdiysnytsya_mriya_andreya_sheptytskogo_79529.html
- Мельник І. “Дністер” — перше галицьке страхове товариство // Zbruc, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/60171
- Мельник Р. 25 місць Андрея Шептицького у Львові // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/25-mists-andreya-sheptytskoho-u-lvovi/
Фото з: https://photo-lviv.in.ua
/https://zbruc.eu/
Повязані записи
