Моя книжка – це пам’ятник зниклій єпархії, – о. Богдан Прах

11170286_943279765703826_1255845036073122126_oРектор УКУ презентував свою книжку «Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адмінстрації Лемківщини: 2 томи» в Центрі польських та європейських студій Києво-Могилянської Академії.

Своєю працею отець Богдан повернув українській історії понад 900 людей, які працювали для церкви та народу на території Перемиської єпархії. В результаті, за словами ректора, йому вдалося зібрати свідчення 5000 людей, 12 000 фотографій, дослідити життєві долі понад 96% священиків Перемиської єпархії, які так і не зрадили свої принципи і вистояли проти репресивної радянської машини.

Президент Києво-Могилянської Академії Андрій Мелешевич при книги наголосив на високому рівні науковості, аналітичності і відповідальності у роботі з документами, їх глибокому аналізі та правильному введенні у науковий обіг сотні священичих біографій. На його думку, книга слугуватиме першоджерелом для інших людей, які захочуть досліджувати життєписи інших священиків і не тільки.

Поєднання автобіографій репресованих священиків із архівними документами, витягами з кримінальних справ повинно задати тон в наукових дослідженнях в Україні, – підкреслив Андрій Мелешевич.

Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті наголосив, що праця отця Богдана дуже вчасна: «Часто чую звинувачення, що українці переписують свою історію. Я б сказав, що ми тільки почали її писати. У нашій історії ще є дуже багато плям, абсолютно не досліджених сторінок. Цифри жертв постійно коливаються. Не знаємо скільки загинуло людей під час Голодомору, у Другій світовій війні. Обов’язок істориків – досліджувати і нагадувати, що за мільйонами жертв стоять конкретні прізвища і життя людей».

Сам о. Богдан Прах сказав, що першочергова мета, яку він спільно з дружиною поставив перед цією книжкою — це продовжити життя тій церкві, священиком якої він є, мова йде про Перемиську єпархію.

«У польській науковій літературі є дуже мало інформації про українських священиків, а та, яка є, – строката і провокативна. До того, як я почав працювати над цією монографією, ми не знали скільки священиків загинуло під час першої радянської окупації. Щоб отримати відповідь на це питання, потрібно було знайти інформацію про кожного священика, семінариста та членів їх сімей», – розповів отець Богдан.

За матеріалами: ucu.edu.ua