Минулого тижня у рамках проекту «10 друзів рівності», який організовує Освітній центр з прав людини у Львові», відбулася лекція на тему «Митрополит Андрей Шептицький і принцип win-win». Прочитав її відомий український мислитель, дисидент, проректор Українського католицького університету Мирослав Маринович.
Win-win /win-lose
Якби Митрополит Андрей Шептицький почув, що його ім’я поєднують з якимось принципом win-win, то він би, швидше всього, налякався. Та ідея подвійної користі наскрізь присутня у його творчості. Ми маємо два протилежні принципи: нульової суми та позитивної. Нульову суму – win-lose – найкраще описали більшовики. Це можемо бачити у їхніх намаганнях стерти з лиця Землі буржуазію. Вони зазначали, що має настати смерть капіталу або смерть під п’ятою капіталу. Себто, хтось неодмінно мусить впасти. І за таким принципом народи Європи жили аж до Другої світової війни. Навіть у міжвоєнній Галичині люди дотримувались цих ідей.
Діяти у співпраці
А потім настала Друга світова, яка поставила народи перед фактом. Так далі жити не можна. Таке сліпе зіткнення егоїзму до добра не доводить і треба жити за іншими правилами. Європа усвідомила, що мусить перейти до принципу win-win: якщо діяти у співпраці, то можна виграти більше.
Чи це новий принцип? Звичайно що ні. Дивимось у Євангеліє: «Око за око, зуб за зуб, а я кажу вам противтесь усьому злому. Хто вдарить тебе у праву щоку, оберни до нього й другу». Подібні твердження є і в індуїзмі, буддизмі, конфуціанстві, ісламі та юдейській традиції. Але це не лише релігійний принцип. Арістотель казав, що дружність – це рівність. Тому бачимо, що дружба немислима без win-win. Це співпраця заради спільної праці.
Андрей Шептицький писав: «Спільна молитва, мої милі брати, має більшу силу, ніж молитва кожного зокрема… Спільними силами ми маємо працювати заради добра ближнього… Де є співпраця, там є Господь». Бачимо, що ця додана вартість проявляється в особі Ісуса Христа.
«О квестії соціальній»
Натхненний енциклікою папи Лева XIII «Rerum Novarum», де той пише про необхідність досягати згоди між робітниками і роботодавцями в питаннях прав та обов’язків, Шептицький створює 1904 року пастирське послання «О квестії соціальній» («Про соціальне питання»). Він переповідає для галичан цю енцикліку. Доводить, що два стани – убогий та багатий – не ворожі один одному. Хибним митрополит вважає твердження, що сама природа штовхає їх до завзятої вічної боротьби: капітал не може обійтися без праці, а праця без капіталу. А тепер спробуйте подивитися на ці ідеї очима комуністів, які говорили про те, що суттю людської цивілізації є класова боротьба. А тут ще йдеться про церкву, яка втихомирює братовбивчу боротьбу. Отож, Папу Лева XIII можна назвати родоначальником принципу win-win, оскільки саме він ввів його в економічну теорію.
У праці Митрополита є один момент, який, в принципі, для Церкви звичний. Йдеться про вибір на користь вбогих: рівність є в допомозі слабшим. Та важливо не закривати бідним їхні обов’язки і не переставати шанувати права багатих. Ніхто не має жодного права на ненависть. Ідеї патерналізму проявляються в тому, що сильніші допомагати стати на ноги слабшим, допомогти їм поліпшити долю. Пан Маринович згадує про загадку, де запитується, що краще: принести склянку води спраглому або ж вказати шлях до озера. За принципами Шептицького потрібно зробити й те й інше.
Якщо підсумувати, то в засадах принципу win-win Шептицького ідеально сходяться як бізнесові ідеї, так і християнські. Немає суперечки між християнським та секулярним світоглядами.
N.B. Саме Мирослав Маринович є автором книги «Митрополит Андрей Шептицький і принцип позитивної суми», у якій він аналізує послання і титанічні зусилля великого українця.
Підготувала Марія Масюк
Фото із фб-сторінки
https://www.facebook.com/echrlviv/?__tn__=%2Cd%2CP-R&eid=ARBkuM1Aj4m866cP9PwPZcxWB1SspjpDEdZqA5oIzJmW6c6kxoNbl_UBryoqUsGB90v3VSkoLWgAsHyI
Повязані записи
