Митрополит Димитрій: «Паску і вербу віряни можуть окропити Йорданською водою, яка є у кожній хаті»

Святити вербу і паску через онлайн-трансляції, відкласти відвідування цвинтарів до Трійці – це лише частина рішень Священного Синоду ПЦУ від 9 квітня, які стосуються мирян під час карантину.  Про те, чи можна вірянам освятити вербу та великодні страви Йорданською водою, як правильно єднатися із церковною спільнотою у молитві на відстані та не впасти у відчай через карантин? Про це та більше, ми поспілкувалися із Митрополитом Львівським і Сокальським ПЦУ, Високопреосвященним Владикою Димитрієм (Рудюком).

Онлайн-молитви буде достатньо, щоб освятити вербу на відстані

-Стосовно рішень Синоду від 9 квітня, йшлося також про те, що не буде спільного освячення верби у храмах і на прихрамових територіях. Як саме здійснюватимуть освячення верби цього року? Чи може вірянин самостійно освятити вербу водою, яка збереглася зі свята Богоявлення?

-У рішеннях Синоду все чітко рекомендовано. Щодо Вербної неділі. У Церкві є така традиція, що перед Вербною неділею, у суботу, освячується цілий оберемок верби і роздається віруючим, які присутні у храмі. Ми вирішили, щоб цієї верби було освячено трішечки більше, щоб її було вдосталь і на наступний день. І поставити біля входу, щоб люди брали собі її додому. Не обов’язково, щоб у людини був цілий оберемок верби. Можна одну гілочку взяти із собою і цього буде достатньо.Адже храми є відкритими упродовж дня і їх можна відвідати. Хто є сміливий може прийти. Але треба розуміти, що цей сміливець є порушником карантину. Щодо освячення верби біля храму, скупчення людей забороняється. Тому масового освячення верби, як було у минулі роки, не буде проводитися.  Якщо ж людина самостійно наламала верби, вона може поставити її вдома у глечик, чи вазочку і окропити Йорданською водою, яка є у кожній хаті. І там  у молитві, коли ми святили Йорданську воду  було сказано, щоб вона знадобилася “на окроплення всього і всіх”. Тому я вважаю, що може людина і сама покропити цю вербу. І залишатися вдома, дивитися онлайн-трансляцію.  А наприкінці Літургії буде прочитана молитва на освячення верби. І її буде достатньо для того, щоб освятити вербу на відстані.

 “Якщо буде скупчення людей біля храму, поліція це відразу припинить”

-Владико, а як щодо освячення великодніх страв? Деяким вірянам, особливо старшого віку, важко змиритися з тим, що великодні страви можуть бути освячені через онлайн-трансляцію…

-У Львові, наприклад, церкви практикують упродовж дня святити паску. Але упродовж дня також багато людей приходить, суцільні кола безперестанно утворюються, священники кроплять і так далі. Цього не буде!  Якщо буде скупчення людей біля храму, поліція відразу це припинить. Якщо сміливці знайдуться і  якщо їм пощастить, то  тільки із дотриманням величезної дистанції і часового інтервалу це можна буде робити. Я вірю, що багато-хто зрозуміє Церкву і залишиться вдома. А ті, хто схочуть прийти, сміливці, то будуть приходити, але я думаю, що таких людей не буде дуже багато. А люди, особливо старшого віку, повинні пам’ятати, що існує карантин ще й карантин на тих, яким більше ніж 60 років. І взагалі їм з дому не можна виходити, тому що вони у групі ризику. Тому тим, хто все ж наважиться прийти, і священник їм індивідуально уділить це свячення, вони повинні знати, що це має бути 1 людина від родини, краще молода, яка прийде з кошиком і освятить.  Не так, як раніше, коли йшли усією сім’єю, красиво вбрані, святити паску. Паска може бути освячена і на відстані. 

    Я розумію, у нашому краї, люди завжди святили паску. Але були місця в Україні, де паску ще зовсім недавно, років 30  тому, освятити було дуже важко. Мало існувало храмів,не було можливості, але люди так само сідали за пасхальний стіл, молилися. У історії греків таке було. Коли вони були під владою Османської імперії.  Їм забороняли проводити  християнські традиції.  Головне, щоб через радіо, чи через онлайн-трансляцію, ми почули слова молитви, яка освячує ці пасхальні яства.Цього буде достатньо, щоб сісти і з’їсти цю паску. Звичайно, що як є свята вода,то так само, як і вербу, освятити кошик і ці яства.  Бог присутній з кожним із нас. І вдома Бог присутній, не тільки у церкві.Ми ж не відмовляємо людей на майбутнє не приходити і не святити.  Є певні обставини.І ми просимо, нас держава просить, ми разом із державою. Тому що ми переживаємо не тільки за духовне здоров’я, але й за фізичне здоров’я людей. Щоб вони не наражалися на цю хворобу. Якщо ми будемо порушувати цей карантин, то це означає, що ми продовжимо цей період надзвичайної ситуації. Ми ж за те, щоб він закінчився, а ми будемо його продовжувати. Бо скупчення людей —означає нові хворі.

“Наша Церква ще раніше рекомендувала облаштувати вдома духовні куточки”

-Владико, дайте кілька порад, як молитися онлайн правильно.

-Не треба думати, що можна сісти вдома, відкрити планшет, качатися на стільці,  пити каву і спостерігати за Літургією. Раджу розташувати так свої гаджети, щоб вони були біля ікони, запалити свічечку, зробити духовну атмосферу, і молитися разом з усіма: священнослужителями, тими, хто вдома перебуває, єднатися у цій молитві. Церква наша раніше ще рекомендувала облаштування духовних куточків, особливих куточків вдома. Спеціально приготувати меблі чи облаштувати на столі. Щоби цей духовний куточок був. Щоб всі знали, що можна туди прийти і там помолитися.  Так само можна поставити кошик пасхальний, поставити його на столі, щоб він був під час цієї молитви, і дивитися трансляцію. Не варто дивитися телевізор і на кухні ще салати робити.

-Стосовно поминальних днів. У ПЦУ є рішення перенести їх, так?

-На Трійцю є традиція приходити на цвинтарі.  Є рішення перенести звершення заупокійних молитов на Троїцьку батьківську поминальну суботу. На Пасху є традиція на другий день, на третій, у деяких місцях на Фомину неділю, виходити на цвинтарі. Це також наразі категорично заборонено.  Бо теж може бути масове скупчення людей.

“Завжди знайдуться ті, котрі нарікають на Церкву”

-Останнім часом, у соцмережах можна почути багато дискусій, стосовно людей, які попри карантин, все ж приходять до храму. Їх знімають на відео, відбувається постійний суспільний резонанс. Як на це реагувати?

-Вважаю, що священники, настоятелі храмів, повинні робити усе можливе і дуже продумано, щоби не спокушати інших на такі речі. Це є звичайна спокуса.  Не треба,щоб хтось-там із будинків, з балконів знімав Причастя. Не варто цього робити перш за все священникам, щоб не спокушати таких людей. Такі люди у суспільстві є, і їх все більше стає. Тому що  вони виросли у суцільному безбожництві. Це покоління безбожників. І такі знайдуться, які будуть нарікати. Церква нарікає, що зараз ринки відкриті, магазини не дотримуються карантинних вимог.Тільки зараз, коли ускладнилася ситуація, у магазинах всі у масках, дистанція. Церква нарікає на владу, що нібито вона дозволяє скупчення, а з іншого боку влада попереджає і деякі люди нарікають, що Церква збирає вірян і є зараження. Є такі випадки, є випадки у Тернополі, на Буковині. Це треба все припиняти. Священники мають подбати про те, щоб ні у кого не виникло ніякої спокуси. Можна попросити мирян, щоб вони утрималися від Сповіді і Причастя у ці дні, хай вип’ють святу воду вдома. Закінчиться карантин, буде Петрівка, Успенський піст.  І тоді можна буде посповідатися, причаститися, з думкою ще і про Пасху.

 

-Зважаючи на ці події, багато вірян, через те, що не можуть прийти до храму зокрема, мають відчуття відчаю, самотності, покинутості, особливо у старших людей. Що можете таким особам порадити?

-Максимально потрібно зорганізуватися так, щоб ці думки, емоційні стани не переважали, боротися з такими думками. Тому що причаститися і посповідатися ми можемо упродовж року.Це не останнє їхнє Причастя і не остання Сповідь. Це завжди треба пам’ятати. Є молитви, через які можна індивідуально поспілкуватися з Богом.  Їх треба багато читати. І читати Священне Писання.  Я думаю, що якщо  нам Бог попустив цей час, то це тому, щоб ми не тільки на видовища до храму ходили, але і для того, щоб ми вдома, маючи Біблію, взяли її з полиці, обтерли від пилюки і почитали. І інші духовні книги, і молитовник у тому числі. Бо буває так, що зайняті, не можемо, треба кудись бігти і забуваємо про те, що вдома також є домашня Церква. А ми всі – загальне царське священство. Не тільки самі священники, як богопосвячені особи. А ми всі належимо до царського священства. Тому ми також повинні у цьому світі священнодіяти перед Богом. Індивідуальна молитва, читання Священного Писання повинні нам замінити храм. Бо коли до храму можна було ходити, то можна було і пропускати. А тепер, коли заборонено, то всі хочуть до храму. Господь нам трішки вкоротив цей шлях до храму. На певний період.  Це не буде постійно. Треба себе зайняти правильно, зорганізувати свої думки.

-Владико, зараз через те, що мало людей приходить до храму, деякі священнослужителі відчувають матеріальну скруту. Як правильно їх підтримати? Бо не всі публікують, наприклад, номери своєї картки у Інтернеті…

-Храми протягом дня відкриті. Можна зайти, обрати певний час, буде Страсний тиждень, буде Світлий тиждень.  Відповідно можна скласти якусь пожертву. Також є картки. Думаю, ця пропозиція з картками буде поширюватися, у соцмережах і так далі. Я священнослужителів своїх навчаю, що ми повинні також перенести з терпінням оцей час. Але разом з тим, ми запроваджуємо такий онлайн-перерахунок, щоби могли віряни Церкву якось підтримати.  У Свято-Покровському кафедральному соборі, ми вже так робили. Передавали люди онлайн-записки. Звичайно, там пожертва не була дуже велика, щоб всіх задовольнити. Але,Слава Богу, ми подякували Богові. Священники між собою розділили і прочитали на Благовіщення ці записки.  Дякуємо нашим парафіянам за цю пожертву.

В кого є можливість і має бажання скласти добровільну пожертву на потреби Свято-Покровського кафедрального Собору може скористатися наступним рахунком 5168742706802638 (отримувач Бабленюк А. А.)
Або рахунком собору:
ПОКРОВСЬКИЙ КАФЕДРАЛЬНИЙ СОБОР м.Львів
Розрахунковий рахунок UA323253210000026008053775088
ЗКПО 20848072
 

Розмовляла О. Бабенко