31 жовтня 1517 у німецькому Віттенберзі, на дверях місцевої замкової церкви, монах-августинець і відомий богослов Мартін Лютер закріпив свої “95 тез: Диспут про з’ясування дієвості індульгенцій”. Ця подія стала переломним моментом не лише для подальшої історії релігійних процесів, але й для християнської цивілізації як такої. Мартін Лютер засудив практику продажу індульгенцій та інші, на його думку, недопустимі для церкви діяння. Реакція папи не забарилась — після публічних диспутів на Мартіна Лютера було накладено анатему. Сьогодні ці процеси сприймаються не так емоційно як раніше, що дозволяє переосмислити й оцінити дану спадщину. Таким чином, починає домінувати відмінний погляд на історію реформованих громад — як на складову процесів та явищ, які відбувалися, у тому числі, на наших теренах. Відтак пропонуємо декілька штрихів до зазначеної теми.
Зустріч. На прикладі однієї історії
Прихід Реформації мешканці українських територій зустріли у складі Речі Посполитої. Що більше, той час, тобто XVI століття, називають “золотим віком” цього державного утворення. У тому числі і через можливості, які надавалися даною системою вихідцям з наших теренів. До прикладу, навіть персона видатного оратора та полеміста Станіслава Оріховського-Роксолана, який навчався у Кракові, Відні, Падуї і Болоньї. В часі навчання в університетах у нього виник інтерес до античної спадщини, який переріс у зацікавлення ідеями гуманізму, а відтак і Реформації. Через загрозу з боку турків, Відень перестав сприйматися як надійне і безпечне місто. Таким чином, Станіслав Оріховський перебрався у Віттенберг, де проживали лідери та ідеологи реформаційних рухів Мартін Лютер і Філіп Меланхтон. Між іншим, із першим у вихідця з наших теренів навіть співпадає дата народження. Очевидно, що вони зналися між собою і щось із вчення Лютера Оріховський почерпнув. Як і з вчення більш радикального реформатора Ульріха Цвінглі, якого Оріховський-Роксолан, імовірно, слухав у Швейцарії.
Знаково, що пізніше Станіслав Оріховський-Роксолан називатиме ці доктрини єретичними. Однак, на момент навчання він сприймав їх по-іншому і в одному зі своїх листів навіть визнавав, що ці ідеї захоплювали та вабили його. У будь-якому випадку, вплив ідей Лютера, Меланхтона та інших тогочасних реформаторів на Оріховського заперечувати складно. Аргументами до цієї тези є навіть написані ним тексти. До прикладу, “До римського папи, який вигадав целібат”, або його “Промова на похороні Сигізмунда І”, яка потрапила до переліку найкращих промов того часу.
Згадані твори відзначаються дотепністю, гостротою розуму і не властивим для цього часу вільнодумством у окремих питаннях.
Центри і осередки
Подібних історій до описаної вище вистачало. Відтак студенти, вихідці із українських теренів Речі Посполитої, що роз’їжджалися по всіх краях тогочасної Європи, але потім поверталися додому – почасти й були містком, через який ідеї Реформації, у різних формах та варіантах, проникали на наші землі. Таким чином, з сучасних чеських територій, знову ж через студентів, доходили відголоски ідей реформатора, релігійного мислителя та філософа Яна Гуса.
Окрім того, до реформаційних віянь та ідей приставали шляхтичі. Скажімо, руський воєвода Микола Сенявський чи белзький воєвода Ян Фірлей, що володів багатьма селами і на галицьких теренах. Врешті, переходили в протестантизм і цілі роди, як Радзивіли. На сам кінець, функціонували школи социніан, де давали досить якісну освіту. Більше це стосується теренів Волині, але не тільки. Наприклад, на Галичині социніан підтримували Любенецькі.
Не надто потужні, але все ж функціонували осередки кальвінізму – у Бучачі, Дублянах, Жовкві і інших містечках регіону. У другій половині XVII століття певним центром кальвінізму на галицьких теренах були також Глиняни – там могли відбувалися синоди, діяв культурний осередок і ін.
Ідеї, характерні для реформаційних рухів, можна також вбачати і на рівні діяльності братств. До прикладу, у статуті Львівського братства існували пункти, якими передбачалося читання Святого Письма і на їхніх зібрання, і вдома.
Також згаданим документом передбачався контроль за поведінкою братчиків, нагляд за церковними справами, за діяльністю священиків і єпископів. Очевидно, що усе перераховане є елементом самоорганізації і формою перебирання ініціативи в свої руки, відхід від існуючих і домінуючих на той час практик. Скажімо, коли читання Святого Письма, раніше, здійснюється лише в храмі і тільки священиком. Ці зразки волевиявлення спільноти і акцентування власної активної позиції також прийшли під впливом релігійних реформаторів.
Наші дні
На сьогодні мережа протестантських осередків у Львові є досить строкатою. Серед таких лютерани, євангелісти, баптисти, п’ятидесятники, адвентисти сьомого дня, церква “Гефсиманія”, яка займається налагодженням діалогу між різними протестантськими громадами, церква “Божий задум”, яка акцентує потребу побудови здорової християнської сім’ї, спільнота “Церква – джерело життя”, що, між іншим, здійснює християнське служіння, у тому числі, через театральну діяльність і ін. Протестантські спільноти активно займаються різними формами соціального служіння: гуманітарна допомога, ремонт дитячих будинків, популяризація здорового способу життя, волонтерська праця, організація літніх таборів та тренінгів, допомога і підтримка різних категорій людей, проведення майстер-класів із методик виховання і ін.
На закінчення
Примірники перших видань полемічного памфлету Мартіна Лютера приблизно дорівнювали ціні однієї курки. На відміну від книг, які тоді друкували тижнями, на виготовлення брошури Лютера йшов день-два. Це і стало однією з причин швидкого поширення ідей Мартіна Лютера на німецьких теренах, а також далеко поза ними. Можна навіть сказати, що прихильники німецького реформатора працювали тоді в режимі сучасних соціальних мереж, швидко множачи і тиражуючи інформацію. Таким чином, вчення та ідеї цього монаха набули значного поширення й мали величезний вплив на розвиток людської цивілізації. Сягнули і наших територій, що й було показано у цьому тексті. Едикт 1521 року попереджав, що слід не допускати розповсюдження ідей Мартіна Лютера, бо “весь німецький народ, а за ним і інші народи, заразяться тією самою недугою”. На щастя, у цьому випадку, інфікування відбулося. Більше того — пройшло успішно і наслідки, культурні та ментальні, мало радше позитивні, адже Реформації мала вплив не лише на релігійну сферу, але й на ментальність, економіку, політику, мистецтво і ін. Принципи, виголошені сотні років тому Мартіном Лютером, стали загальнохристиянськими: лише Писання, лише віра, лише благодать, лише Христос, лише Богові слава.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Вирський Д. Український учень Лютера: Станіслав Оріховський-Роксолан // Історична правда, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/2017/08/5/150135/
- Гулюк Є. “Найславетніший у світі муж”, або галицький Демосфен, який “строїв” короля і папу // Фотографії старого Львова, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/najslavetnishyj-u-sviti-muzh-abo-halytskyj-demosfen-yakyj-strojiv-korolya-i-papu/
- Поліщук Н. Мандри протестантськими громадами Львова: особливості сучасного служіння // RISU, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://risu.ua/mandri-protestantskimi-gromadami-lvova-osoblivosti-suchasnogo-sluzhinnya_n85242
4. Як Лютер став відомим // Тиждень, 2012 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://web.archive.org/web/20120125234556/http://tyzhden.ua/History/39430
Фото з фото з:
https://uma.lvivcenter.org/
https://uk.wikipedia.org/
Повязані записи
