Про досить уже далекі, з точки зору сьогоднішнього дня, 90-ті роки ХХ століття часто говорять як про час, коли не тільки стала незалежною Україна, але й також – розпочалося певне відновлення політичного, економічного, культурного та релігійного життя. При цьому, як воно часто буває у подібних випадках, окремі явища тоді не стільки відновлювалися, як розпочиналися. Це твердження буде доречним і щодо релігійної сфери, яка, традиційно, сприймається як дуже традиційна. Отож, у тих самих 90-х роках парафії та храми не тільки відновлювали, повертаючи їх до життя, але й будували нові. Й особливо цікавим зразком нового і наново збудованого у той час храму у Львові є церква святих Володимира і Ольги УГКЦ. З нагоди Дня пам’яті святого Володимира поговоримо про непересічні моменти в історії, архітектурі та житті парафії, що при згаданій вище святині на вулиці Симоненка у Львові.
Церква – це зібрання людей
Слово “церква” грецького походження й на початках воно використовувалося для означення спільноти людей, зібрання вірних. У цьому є особливий символізм, адже історія храму святих Володимира і Ольги УГКЦ, що знаходиться за адресою вул. Симоненка, 5 також розпочиналась із зібрання людей. 12 серпня 1990 року на місце, де сьогодні розташована згадана святиня, прийшли мітингувальники із хоругвами. Це були парафіяни церкви Преображення Господнього. Тоді й посвятили камінь під побудову нової святині. Надалі на цьому місці почали регулярно збиратися на літургію люди – з нагоди свят чи на недільні богослужіння. Вже восени 1990 року почали будувати капличку. Дещо пізніше на конкурсі було затверджено проект архітектора, професора Львівської академії мистецтв Мирона Вендзиловича, який мав стати дорожньою картою для будівництва храму святих Володимира та Ольги.
Треба сказати, що місце для зведення храму було обрано не просто так. З одного боку, за цією адресою раніше знаходився храм Введення в храм Пресвятої Богородиці. З іншого боку, ця локація у досить заселеному районі Львова та між двома великими вулицями – Науковою й Володимира Великого. Відтак потреба святині тут також відчувалась. Архітектура храму є неординарною і новаторською, але дуже відчувається бажання архітектора адаптувати форми храму до середовища, що досить непогано вдалося.
Храм-завод-нафтопровід
Будівельні роботи на цій локації розпочалися наприкінці 1991 – на початку 1992 років. Тривали вони впродовж 90-х років й були знаковими декількома незвичайними моментами, якщо говорити про зведення сакральних об’єктів. По-перше, куполи для храму святих Володимира і Ольги робили за формами, які були виготовлені на Львівському автобусному заводі. По-друге, один із ключових спонсорів зведення цієї святині – це нафотопровід “Дружба”. У 1996 році саме ресурсом колективу працівників цієї магістралі було закуплено мідну бляху для покриття куполів й алюмінієві вікна для храму.
Мороз понад 20 градусів. Відкриття та освячення храму
Відкриття та освячення храму святих Володимира і Ольги відбулося наприкінці грудня 1996 року. Цього дня був празник Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці, але погоду святковою чи урочистою назвати непросто. В околиці панувала зима, мороз переступив позначку у 20 градусів. Однак, це не злякало прихожан храму, священиків, тогочасного міського голову й гостей та спонсорів будівництва, які прийшли на освячення святині.
Надалі впродовж певного часу ще продовжувалися роботи в середині церкви. Зокрема, щодо розписів святині.
5 дзвонів і 5300 книг
Кінець 90-х років ХХ століття став, певною мірою, фінальним акордом в будівництві храму святих Володимира та Ольги на вулиці Симоненка у Львові. Впродовж 1997 року тривали роботи у цоколі храму, також штукатурили стіни і склепіння, облаштовували підлогу святині. Наступного року при храмі запрацювала бібліотека, у якій зараз нараховується понад 5 тисяч книг. Тоді ж біля храму почали будувати дзвіницю, а в місті Перемишль замовили 5 дзвонів для святині. Уже в 1999 році дзвони були привезені й освячені. За традицією, кожен з дзвонів має закріплені за ним імена: Юрій, Петро, Ольга, Михайло та Володимир. Загальна вага перерахованих дзвонів – 1640 кілограм.
Архітектурні особливості й розписи та внутрішнє оздоблення святині
Розписами інтер’єрів святині займалась група майстрів під керівництвом професора Львівської національної академії мистецтв Романа Василика. Роман Василик та Василь Кордюк виконали і проект іконостасу святині. Той невисокий, має півкруглу форму й цим підкреслює форми апсид і куполів. Втіленням іконографічних ідей займалися Кость Маркович, Роман Кислий, Ростислав Студницький, Ігор Теплий, Володимир Петришин і ін. У центральному куполі храму бачимо сюжет Вознесіння Господнього. Між вікнами верхнього ярусу барабана зобразили ангелів, що підтримують веселку, а у нижньому ярусі барабана – постаті Богородиці і 12 апостолів, а також – символічне зображення Небесного Єрусалима. Купольна частина завершується фризом із написом тропаря Вознесіння. На колонах, які підтримують центральний купол, зображено чотирьох євангелістів із їхніми атрибутами: Івана з орлом, Луку з биком, Матвія з ангелом, Марка з левом.
Головна сцена розписів святилища – це композиція “Причастя апостолів”. Визначальною у ній є постать Ісуса Христа. Він одягнений у червоне, що символізує Божественну природу та пролиту на хресті кров. Обабіч Спасителя євхаристійний текст. Розведені руки Христа ніби пригортають до себе апостолів, які підходять до нього, а через них – і всіх людей.
У куполі святилища бачимо старозавітню Трійцю – фігури ангелів за Святою Трапезою. У нижній частині святилища зображено постаті святителів та Отців Церкви: Іван Золотоуст, Василій Великий, Іоанн Дамаскин, Антоній Великий і ін. У бічних приділах можна бачити сцену Різдва Христового, “Зустріч Марії з Єлизаветою” і “Втечу з Єгипту” ліворуч, а також святих Володимира та Ольгу зі сценами хрещення святого Володимира, Повалення ідолів та Хрещення руського люду в Дніпрі праворуч.
З життя сакрального комплексу
Сакральний простір довкола храму святих Володимира та Ольги швидко став не лише релігійним, але й організаційно-господарським центром. Так, при церкві було збудовано майстерню, трапезну для неповносправних, приміщення для різноманітних гуртків, уже згадану книгарню та християнське кафе. Також при храмі діє катехитична школа імені блаженного Миколая Чарнецького, рух католицьких скаутів і молитовні, євангелізаційні та молодіжні спільноти.
У цокольній частині храму відкрито каплицю мученика Пантелеймона. У ній зберігається чудотворна ікона Розп’яття із Глинян. У 2010 році у храмі відкрито каплицю для освячення води. Для цього за спеціальним проектом було створено чашу з багатьма кранами, що суттєво спрощує процес набирання води.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Лоштин Н. Храмове свято церкви Свв. Володимира та Ольги УГКЦ: короткий нарис з історії (фото) // Духовна велич Львова, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://velychlviv.com/hramove-svyato-tserkvy-svv-volodymyra-ta-olgy-ugkts/
- Храм Свв. Володимира і Ольги УГКЦ. Історія будови [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://viochurch.lviv.ua/index/istorija/0-7
- Храм Святих Володимира і Ольги // Розумний мікрорайон. Наукова [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://naukova.com/hram-svyatyh-volodymyra-i-olgy/
Фото з http://viochurch.lviv.ua/?
Повязані записи
