Цими днями новина про концерт у рамках проєкту «Невідомий Бортнянський» сколихнула інфопростір Львова. Нагадаємо, що найближчої неділі, 26 листопада, львів’яни зможуть вперше наживо почути нововіднайдені твори українського класика у виконанні одного з кращих хорів України з Івано-Франківська.
У чому полягає особливість проєкту та унікальність музики Дмитра Бортнянського? Чому українське хорове мистецтво має важливе значення в час війни? А також більше про виконавців, музику та історію в інтерв’ю сайту «Духовна велич Львова» розповіли керівник (диригент) Івано-Франківського камерного хору «Воскресіння» Володимир Рудницький* та ієромонах Свято-Успенської Унівської Лаври отець Лука (Михайлович), співорганізатор мистецького заходу, керівник літургійного центру «Передання».
«Духовна велич Львова»: Чому проєкт називається «Невідомий Бортнянський»? Бортнянський – доволі відомий композитор.
Єрм. Лука (Михайлович): Декілька років тому були віднайдені прецінні музичні скарби – рукописи українського класика епохи бароко Дмитра Бортнянського, які раніше ніколи не були опубліковані і не виконувалися. Цю важливу місію здійснила київська дослідниця – Ольга Шуміліна. Саме завдяки їй ці твори стали явлені світові. Віднайдення творів українського генія з одного боку свідчить про те, що його натхненна спадщина є не тільки геніальна, але теж є так великою, що цілком не здивуюся, якщо через якийсь час ми все ще далі будемо відкривати і відкривати перлини його геніальної творчості. З іншого боку, слово «невідомий» варто розуміти у більш широкому прочитанні. Геній випереджував час. А значить, його творчість є глибоким посланням для нащадків, яку його нащадкам треба щоразу по-новому пізнавати і осмислювати. Саме це було зроблено у мистецькому сенсі камерним хором «Воскресіння» і також командою творців однойменного документального фільму «Невідомий Бортнянський», до створення якого я мав честь долучитися.
Ці твори свідомо шукали чи їх знайшли випадково?
Володимир Рудницький: Частину знайшли випадково, деякі твори шукали свідомо. Найкраще про це розповіла б Ольга Шуміліна. Їх знайшли в різних місцях та країнах — щось знайшли в Австрії, а дещо – навіть у Львові. Як правило, в архівах та бібліотеках.
Ми можемо бути впевнені, що це твори Бортнянського?
Володимир Рудницький: Ольга Шуміліна — це фахівець і великий музикознавець. Вона є доктором мистецтвознавства та викладачем Львівської національної музичної академії.
В анонсі виступу хору йдеться про те, що виконуватись будуть «духовні концерти» Бортнянського. Що це за жанр?
Володимир Рудницький: Поясню максимально зрозуміло для широкого загалу. Духовний концерт — це масштабний багаточастинний духовний твір, як правило, написаний на псалми, інколи на церковні тексти. Одна з частин, як правило, є поліфонічна — багатоголосся, яке перекликається.
Єрм. Лука (Михайлович): Хочу додати, що псалмічний біблійний жанр був багато інтегрований в середньовічний світогляд. Скажу більше – ним був просякнутий чи не кожен закуток життя людей і митців цієї епохи. Псалтир був підручником у навчанні грамоті, хрестоматією понять та ідей. Фразами з псалмів часто говорили в щоденності, і водночас вони вплітались у високу мову людей мистецтва тієї епохи. Псалмічні уривки, які складають тло творів Бортнянського, обиралися дуже прискіпливо. Я був вражений цим, коли аналізував підбірку вибраних композитором біблійних псалмів, коли заглиблювався, роблячи до них коментарі. До прикладу, в один з його духовних концертів входили стихи з різних частин Псалтиря, і їхня підбірка вражає єдиною витриманою духовною лінією. Мимоволі вражаєшся, як людина, яка не була богословом за освітою, так точно і глибоко могла відчувати псалмічний матеріал. Це свідчить про духовну проникливість і тонке відчуття Бортнянським біблійних текстів. По-друге, ця людина формувалася в Європі серед потужного грона католицьких музикантів тієї епохи: його наставник Бальдассаре Ґалуппі був дуже воцерковленим зразковим католиком. Тому музика Бортнянського стає теж справжнім знаком екуменізму: вона лунає і в римо-католицьких і протестантських храмах, і в православних святинях. Це вказує на те, що його творчість є глибоко демократичною з точки зору музичних вирішень. Композитор не боїться розривати шаблони церковності, хоча його чимало за це критикували в російському середовищі — за так звану «бортнянщину», яку він вводить у православні храми. Але час — невблаганний арбітр, він ставить все на свої місця. Тому ті, хто це говорив, вже давно замовкли, а Бортнянський далі маєстатично лунає і немовби піднімається понад часом і кордонами.
Наскільки складно виконувати твори Бортнянського?
Володимир Рудницький: Бортнянський – це птаха широкого польоту. Він був, як сказала музикознавець Маріанна Кияновська, улюбленець долі. Адже він – один із небагатьох українських композиторів, який уникнув трагічної судьби. Його не застрелили, як Леонтовича, він не помер, згідно з офіційною версією, від самогубства, як Березовський чи Івасюк. На жаль, маємо жахливі історичні паралелі: у той час, як «Щедрик» тріумфує в знаменитих світових залах, в Леонтовича стріляє чекіст, а відспівує його хриплий дяк у глибокому селі.
Однак Бортнянський мав внутрішні страждання, тому що його українська душа рвалася в рідні краї, а він був змушений керувати Петербурзькою придворною капелою. Полегшенням для нього, мабуть, було те, що 90 відсотків учасників тієї капели були українці. Вона налічувала від 60 до 100 чоловіків та хлопчиків — можете собі уявити, яку він писав для неї музику — розлогу, і, я би сказав, масштабну. Наш колектив нараховує до 25 людей, але ми маємо одну велику перевагу: в наш час у змішаних хорах співають жінки. Завдяки цьому ми можемо компенсувати кількість хористів та гідно виконати геніальну та величну музику Дмитра Бортнянського.
Єрм. Лука (Михайлович): Наведу відому цитату ще одного нашого генія Станіслава Людкевича, який у своїй статті в 1925 році написав, звертаючись до сучасних йому українських музикантів: «Глибше і ґрунтовніше занурюйтесь у велику культурну скарбницю, що зосереджена в творах Бортнянського. Знайдіть в ній джерела і основи для нашого відродження». Отже, Бортнянський виходить поза тісні лещата імперських ідеологічних шаблонів і вже ніяк не вписується у них. Його твори дихають подихом свободи і долають кордони. Свідченням цього є те, що відомі композитори зі Заходу України, які творили в інших політичних і конфесійних контекстах, як-от Вербицький, Людкевич та інші, надихаються його творчістю. І більше того – використовують його стилістичні прийоми. Традиція Бортнянського резонує також в Галичині. Це свідчить про глибоку українськість Бортнянського, попри те, що росіяни намагаються приватизувати його творчість та особу назагал.
Пригадую, що ніби єлеєм на душу став випадок, коли під час навчання в Італії я потрапив на концерт, де один з кращих італійських хорів виконував концерт Бортнянського, і там були титри: «un compositore ucraino», тобто «композитор — українець».
Чому для прем’єри живого виконання новознайдених творів Бортнянського обрали Львів?
Володимир Рудницький: Це рішення було прийнято відносно спонтанно. Духовно супроводжував два наших проєкти отець Лука Михайлович. Це було нашою маленькою мрією — показати Бортнянського у Львові. У 2022 році ми реалізували колосальний проєкт «Кирило Стеценко. Милість миру» завдяки грантовим коштам Goethe-Institut. «Невідомий Бортнянський» реалізується за кошти Українського культурного фонду.
Записи ми маємо, їх можна послухати, але цієї неділі буде прем’єра саме живого виконання. Живу енергетику, яка буде йти з очей і душ учасників колективу, не зможе замінити ніякий запис.
Єрм. Лука (Михайлович): Хочу додати, що церковна музика і мистецтво назагал – це глибоке послання Євангелії у звуках і словах. В першому тисячолітті християнства жива проповідь не була загально поширеною практикою, проповіддю було саме богослужіння — у певному сенсі воно було іконічним. Тому що духовна і естетична краса і все, що зв’язано з нею, було немовби еманацією вищої Божественної дійсності з неба на землю; ще древні греки вбачали в красі знак божественного світу. Тому ми маємо можливість сьогодні проповідувати, доносячи цю красу до слухачів.
Також завдяки цій мистецькій події у Львові ми хочемо здійснювати збір коштів для ЗСУ. Окремо хочу наголосити, що нашою метою є вказувати на життєствердність мистецтва і культури у ці буремні роки. Бо в час війни наші емоційні акценти зосереджені часто на непевності, страхах. Однак не забуваймо, що ворог боїться усмішок вільних і радісних людей, які попри війну не бояться творити і стверджувати нашу ідентичність і наше національне буття в таких прекрасних проєктах. Коли людина приходить з такого концерту, вона хоче жити, вона проникнена гармонією, в неї відкривається нове дихання. Тому саме в часі війни потрібно приходити на такі акції, щоб дихати подихом внутрішньої свободи.
Як тоді розуміти відомий вислів: «Коли ревуть гармати — музи мовчать»?
Єрм. Лука (Михайлович): Я знаю, що в українських окопах наші солдати слухають класику… не всі, очевидно. Я не раз про це чув. Але це свідчить, що запит на високе не може бути вбитий навіть гарматами. Бажав би, щоб українські гармати цього вечора «співали» з нами в унісон і ставали для нас музами, коли лунатимуть переможно.
Володимир Рудницький: Ми не маємо права зламатися, тому що ми є нація, а це більше, ніж територія і державна влада. Нація — це люди зі своїм корінням та ідентичністю, зі своїм внутрішнім світом, зі своєю культурною спадщиною. Уявіть собі на хвильку, що у нас нема нашої мови, культури і церкви. Хто ми тоді? Збіговисько, навіть якщо нам виділять територію. І, водночас, уявіть: ви проходите повз Ейфелеву вежу, але бачите отця Луку у вишиваній сорочці, і відразу розумієте, що це йде українець. Або чуємо українську мову, наприклад, в Італії. Або хтось співає в українській церкві в далеких Сполучених Штатах. Це і є ідентичність нації, з якої ми її розпізнаємо.
Тому наш концерт – це не розвага, це презентація нашого високопрофесійного мистецтва, нашого культурного продукту, який північний ворог якраз і намагається у нас відняти. Більше доказів від фахівців про те, що Бортнянський – це український, а не російський композитор, є у нашому фільмі з шести частин. А краще всього прийти на наш виступ 26 листопада у чудовому храмі Ольги та Єлизавети і самому відчути українськість музики Бортнянського.
Хор «Воскресіння» – професійний чи аматорський?
Володимир Рудницький: Це професійні ентузіасти. Ми створили хор у 2009 році, наша перша Літургія була в Катедральному Соборі Воскресіння Христового. Ініціаторами створення хору був я, а також викладач Івано-Франківського Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету Михайло Павлович Стефанюк та отець Степан Балагура з Івано-Франківського Архиєпархіального управління УГКЦ. Відтоді ми співаємо — понад 200 концертів у країнах Європи та в Україні. Це професійні співаки, проте ми не отримуємо заробітної плати.
Чому українська хорова культура така потужна?
Володимир Рудницький: Українське хорове акапельне мистецтво без супроводу симфонічного оркестру чи органу є одним із найбагатших у світі. Просто дотепер ми цього ще не усвідомлюємо, ми надто скромні, бо впродовж 400 років нас гнітили та залякували. Більш того, ми маємо потужну школу сучасних композиторів. На жаль, ми втратили Ганну Гаврилець, яка загинула, спускаючись в укриття в перші дні вторгнення; вона залишила чимало хорової музики.
Ми маємо одну із наймилозвучніших мов у світі. Ми маємо Церкву Візантійського обряду, в якій відсутній орган, і давні канони зобов’язували композиторів весь свій творчий потенціал та всю палітру своїх мистецьких фантазій вкладати в хор «а капела». Тому наші духовні твори такі барвисті та багаті.
І третє — в сукупності цих двох факторів — це співочість українського народу, який співає в окопах і коли ревуть гармати. Який співає, коли народжують, і коли помирають, коли вінчають, працюють та гендлюють… Завдяки поєднанню цих трьох колосальних факторів ми маємо таку величезну акапельну хорову традицію.
Або ось ще один яскравий приклад. 104 роки тому – на Україну наступають більшовики, а Симон Петлюра запрошує Кошиця і Стеценка та дає завдання створити капелу на 80 чоловік, яка поїде Європою голосно говорити про Україну та представлятиме нашу культурну спадщину.
Дякуємо за розмову.
*Володимир Рудницький також очолює Івано-Франківське обласне відділення національної всеукраїнської музичної спілки та є радником голови Івано-Франківської ОДА.
Повязані записи
