«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.
Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?
І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мт. 7: 21-23), — такі слова читаємо сьогодні у Євангелії. Цими словами Ісус Христос намагається донести до нашого серця дуже важливу істину, яка визначає власне ціль нашого життя, – це виконання волі Божої. Що це означає для нас? Господь хоче, щоб ми жили за Заповідями Божими, саме Він для нас є духовним провідником, що прокладає нам дорогу до Царство Небесного. У Євангелії ми читаємо слова, які є дороговказом для нашого життя: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Мт. 5: 44).
Над сьогоднішнім євангельським читанням роздумує настоятель храму Собору св. Івана Хрестителя Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Іван Колодій:
«Сьогодні Ісус Христос нам говорить про те, що основне завдання людини – це чинити волю Божу. Чому Христос завжди говорить про волю Божу? А тому, що людина є сотворена на образ і подобу Божу. У кожному із нас є образ Божий, а відтак — у нас є здатність творити речі навколо себе. Ми творимо із речей, які уже є, а Господь Бог – із нічого. В нас є здатність любити: ми любимо тих, які нас люблять, а Бог любить усіх — і тих, які Його люблять, і тих, які Його ігнорують. Господь Бог усім прощає, а ми прощаємо лише тим, які прощають нам. У цьому якраз і полягає унікальність Бога, що Він любить і прощає безкомпромісно, а ми завжди любимо і прощаємо з певними умовами. Тому сьогодні Ісус Христос говорить про те, що ціль людини – це творити волю Божу.
Поставмо собі запитання: для чого є покликана людина? Вона покликана до трьох важливих речей. Найперше людина покликана для того, щоби пізнати Бога, вона повинна пізнавати своє походження. І що ж ми дізнаємося, — а те, що походимо від Бога. Ми є людьми, які прагнемо Бога, які не можемо бути щасливими без Його любові і благодаті. Він дає реалізацію усього, внутрішній спокій. А там, де є спокій, там відчувається Божа присутність. Інколи приходить момент, коли ми розуміємо, що нас не люблять так, як би ми цього хотіли, але і ми самі не любимо так, як від нас очікують наші рідні чи близькі, і тоді відчувається, немовби, внутрішня недовершеність. А вона відчувається тільки тоді, коли у нашому серці немає Бога. Коли Він є в нашому серці, коли ми відчуваємо Божу любов, тоді ми відчуваємо гармонію і щастя, навіть і тоді, коли маємо навколо себе недосконалі речі чи недосконалих людей.
Друга важлива річ, яку нам сьогодні говорить Христос, — це те, що людина має реалізовувати волю Божу тому, що це є покликання. Вона сотворена так, щоби Бога любити і прославляти. Ми, люди, не є самодостатніми: не маємо достатньо любові, щастя, не маємо достатньо миру. Ми завжди потребуємо, немовби, зарядки, яку нам дає Господь Бог. Світ перед нами ставить постійні вимоги, він не любить нас просто так. А Бог нас прощає безумовно, Він нас любить і дарує Себе, а відтак: щастя, радість і мир. І коли ми реалізовуємо волю Божу у своєму житті, тоді ми утверджуємо своє покликання.
І остання важлива думка: а яка воля Божа, чого від нас хоче Бог? А Господь Бог від нас хоче виконання Заповідей Божих. Вони є індикатором свідчення волі Божої. Отже, реалізовуймо волю Божу, яка для нас є доброю і досконалою. Це є важкий процес, який вимагає від нас постійної праці, постійного служіння. І пам’ятаймо про те, що коли ми будемо реалізовувати волю Божу у нашому житті, тоді ми будемо щасливі, радісні і благословенні».
Фото – із Фейсбук-сторінки Парафії Собору св. Івана Хрестителя
Повязані записи
