о. Микола Орач: «Свято Стрітення Господнього востаннє цього року дарує нам ікону-образ Немовляти Христа»

2 лютого, за григоріанським календарем, християни святкують Стрітення Господнє. Цей день завершує цикл різдвяних урочистостей і поволі готує нас до Господніх смерті та воскресіння. Про значення цього дня у житті Церкви, його історію та символізм розповідає настоятель Костелу св. Антонія Львівської Архидієцезії РКЦ отець Микола Орач.

 Отче, який богословський контекст Стрітення Господнього? Чому Церква виділяє цей день для пригадки цієї події?

            Стрітення Господнє відзначали в Єрусалимі ще в V столітті, а через два століття також у Західній Церкві. У літургійному календарі датою було встановлено 2 лютого. Він завершує серію урочистостей, пов’язаних з об’явленням світу Втіленого Слова.

            Це свято є глибоко вкорінене в традиції Старого Завіту. На згадку про порятунок первородних синів Ізраїлю під час полону в Єгипті, кожен первісток євреїв вважався Божою власністю. Тому на сороковий день після народження сина потрібно було віднести його до Єрусалимського храму, віддати на руки священику, а потім придбати за символічну плату. Одночасно з обрядом жертвоприношення та викупом первістка був пов’язаний обряд очищення матері дитини. З цієї нагоди мати зобов’язана була принести в жертву ягня, а якщо надто велика бідність не дозволяла – хоча б двох горлиць чи голубів. Те, що Марія та Йосип поклали голуба, свідчить про те, що вони були дуже бідними.

Чи є традиція освячувати свічку у цей день? Що це означає?

 В католицькій традиції свято Стрітення Господа Ісуса все ще є явно “марійним”, до 1969 року це свято називалося «Очищення Діви Марії» — «In purificatione Beatae Mariae Virginis». Католики вбачають Марію як особу, через яку прийшло в наш світ небесне Світло і яка цим Світлом захищає нас і оберігає від усякого зла. Тому свічки часто брали в руки, особливо перед великими лихами і неминучою смертю. У минулому великою загрозою домівок були бурі, особливо блискавки, які підпалювали та руйнували будинки, переважно дерев’яні на той час. Саме від стихійних лих свічка, присвячена Стрітенню Христа, мала захищати будинки. Зазвичай вона була гарно прикрашеною і розписаною. Під час грози її запалювали і ставили у вікна, щоб попросити Марію про захист.

            Зі святом Стрітення Господнього закінчується період співу колядок, проведення різдвяних ясел та ялинок – закінчується традиційний період Різдва. Нинішнє свято востаннє цього року дарує нам ікону-образ Немовляти Христа.

Які літургійні особливості святкування цього дня в римо-католиків?

            Літургія цього свята розпочинається з обряду освячення свічок та процесійної ходи з ними до урочистого звершення Євхаристії. Священик промовляє молитву, в якій просить, щоб «всі, хто зібралися в цьому храмі з палаючими свічками, колись побачили сяйво Христової слави». Ця згадка про зустріч з Господом у вічності та Євангеліє, прочитане про зустріч із Симеоном, означають, що освячені 2 лютого свічки подаються особам що перебувають у смертельній агонії, тобто помираючим, щоб захистити їх від атак злого духа.

            Христос є світлом світу: «Я світло світу. Хто йде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя» (Йоана 8, 12). Запалити свічку означає зробити вибір життя: тільки Господь може просвітити наше серце і визначити мотиви нашого вибору. Тільки він супутник, який освітлює весь наш шлях. Тож ми запалюємо наші свічки під час процесії, щоб засвідчити світові, що тільки світло Христа може надати сенсу нашому життю. Ходіння у світлі випливає з віри, що ми діти світла, як каже св. Павло: «Ніч минула, і день наблизився. Тож відкиньмо діла темряви та зодягнімося в зброю світла. Жиймо пристойно, як у світлий день (…) Зодягнімося в Господа Ісуса Христа» (Римлян 13, 12-14).

            З 1997 року, 2 лютого Вселенська Церква відзначає, встановлений св. Йоаном Павлом ІІ – День богопосвяченого життя, тобто день молитви за людей, які присвятили своє життя служінню Богу та людям у незліченних орденах, релігійних громадах, об’єднаннях апостольського життя та світських інститутах. Пам’ятаймо про них в цей день в наших молитвах на Євхаристії.

 

Підготувала Юліана Лавриш