У Євангелії часто згадуються садукеї та фарисеї, тому що Ісус перебував у постійному протистоянні з ними. Садукеї та фарисеї складали правлячу верству Ізраїлю. Між цими двома групами існувало багато схожих моментів, але й існували важливі відмінності. У сьогоднішньому євангельському уривку Ісус Христос звертається до своїх учнів, а з ними — і до нас з настановою про те, щоб стерегтися фарисейської та садукейської науки.
Про те, хто такі фарисеї та садукеї, і що означає «берегтися закваски фарисейської і садукейської», розповідає військовий капелан Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Нестор Кизик:
«Вже другий день поспіль Христос нам говорить: «Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської» (Мт. 16: 6). Хто ж такі були фарисеї і садукеї? Це були такі два релігійні напрямки, дехто називає їх сектами, де кожна з релігійних груп вважала, що саме вона знає всю правду про Бога.І кожна з них особисто так думала і у свій спосіб сіяла неправильну науку серед людей. І Христос звертає увагу саме на них, щоби апостоли, учні, які наслідували Ісуса Христа, береглися їхньої науки.
Але пізніше Христос пояснює, що таке є ця «фарисейська і садукейська закваска». Про що саме йдеться у тому розумінні, щоб ми береглися цієї закваски? Фарисеї і садукеї, як я вже сказав, вважали, що вони знають усю правду про Бога, хто Він є такий, але, насправді, вони не розуміли і не жили тим, у що вірили. Адже їхня віра обмежувалася лишень зовнішнім виявом того, що вони є побожні.
У нашому християнському житті є дуже велика небезпека виявляти своє християнство, свою побожність лишень у зовнішньому вигляді. Але Христос нам заповідає, щоби ми з вами любили Бога всім своїм серцем, довіряли Йому. А наша любов не може обмежуватися тільки словами, тільки зовнішньою вірою, що нібито, ми є такі побожні, вміємо гарно молитися, ходимо до Церкви. Лише серцем сприймаймо Божу науку і ним несімо її поза межі нашого храму, нашого тіла. Ніщо інше не свідчить нам про нашу любов до Бога, як наші діла, як наші добрі вчинки, добрі діла милосердя. Тому не забуваймо свідчити нашу віру, щоби ця наука Христова не обмежувалася лишень зовнішніми проявами нашої віри, але була закорінена глибоко у нашому серці, і промовляла до інших через наше життя і наш приклад».
Фото – із Фейсбук-сторінки о. Нестора Кизика
Повязані записи
