о. Олег Кришталь: «Фундаментальним прикладом для дітей є відносини у сім’ї»

«Ісус покликав дитину, поставив її серед них –

і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство…»» (Мт. 18: 2-3), – такі слова читаємо сьогодні у євангельському уривку. Дуже часто у наших сім’ях виникає проблема батьків і дітей. Сучасні діти не розуміють, навіщо варто ходити до храму і брати участь у Пресвятій Євхаристії. У тих родинах, де батьки є справжніми християнами, діти мають у своєму житті зовсім інші цінності: милосердя, щедрість, чесність, любов до Бога та ближнього.

Про важливість виховання дітей у храмі та їхні духовні пріоритети наголошує у своїй проповіді військовий капелан Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Олег Кришталь:

«Сьогодні маємо одне з таких справді цікавих та доречних Євангелій для сьогодення. Адже, сьогодні чуємо про те, наскільки важливо є бути прикладом для молодших, прикладом для дітей. Дуже цікаво, що діти, як губки, поглинають з кожного із нас, навіть з тих, кого не знають особисто, те, що бачать. Дуже часто, ми, не усвідомлюючи того, можемо стати недобрим прикладом для тої чи іншої дитини. Ми її особисто можемо не знати, і дитина нас може не знати, але вже той момент, що це є старший, у дитячому розумі на підсвідомості виникає момент, що можна брати з нього приклад. Якщо ми йдемо по вулиці і дозволяємо собі десь нецензурно висловитися, чи, стоячи на зупинці громадського транспорту, закурити цигарку, чи у якийсь спосіб навіть конфліктувати між собою, і це бачать діти, будьте певні, що ми уже їх згіршуємо, показуємо їм поганий приклад, хоча, звісно, ми цього не хочемо. Бо вони, бачачи це, розуміють те, що чому я не можу так робити, коли виросту. Я, очевидно, можу робити так само.

Фундаментальним прикладом для дітей є відносини у сім’ї. Якщо дитина бачить, що батько і мати дозволяє собі сваритися, кричати один на одного, а що більше – вживати нецензурну лексику один до одного, у дитини уже буде дитяча травма на все життя, і у майбутньому вона буде розуміти, що це – нормально так сказати до своєї жінки чи чоловіка. Тому завжди пам’ятайте, і сьогоднішнє Євангеліє вчергове пригадує про цю відповідальність – не згіршувати, не показувати поганий приклад наймолодшим. У ньому дуже радикально про це говориться: «А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря!» (Мт. 18: 6). Дуже радикально звучить про момент згіршення. Господь вчергове намагається нас сколихнути і сказати: «Стоп, є ще шанс усе виправити, покаятися і надалі бути цим достойним прикладом для тих, хто цього справді потребує». Кожен з нас був дитиною і кожен мав приклад, і впроваджував його у життя. Кожне середовище є прикладовим моментом. Коли дитина бачить, що її тато чи мама регулярно ходить до Сповіді, до Пресвятої Євхаристії,  будьмо певні, що це буде прикладом і доброю духовною закваскою на майбутнє.

Ми також від дітей можемо дечого навчитися – відповідальності і любові до Бога. Діти з трепетом і любов’ю приступають до Причастя. Проблема дорослих є у тому, що ми щастя шукаємо усюди, і не можемо його знайти, а дитина бачить щастя і радість у найменших речах. І цього ми мали б навчитися у дітей, мали би собі пригадати наш дитячий вік, і розуміти, що Господь, як люблячий батько, посилає нам багато доброго. Ми інколи під впливом спокуси і життєвими навалами це усе добре відкидаємо вбік і бачимо лишень погане. Але, насправді, нас оточує дуже багато доброго, багато любові від наших ближніх. І це ми маємо ставити у пріоритеті, це ми маємо відчувати і таким прикладом свідчити Бога для наших наймолодших, так, як вони свідчать для нас».

Підготувала Юліана Лавриш

Фото – із Фейсбук-сторінки о. Олега Кришталя