о. Олексій Філюк: «Ми, батьки, є прикладом для дітей, а прикладом для нас є Ісус Христос»

Проблема батьків і дітей, мабуть, є однією із ключових для нашого суспільства. Адже батьки, проживши життя, маючи за плечима величезний досвід, намагаються виховувати своїх дітей, спрямовуючи їхнє життя на правильну дорогу. У свою чергу, діти, вважаючи себе дорослими, самостійними, не завжди хочуть прислухатися до мудрих порад батьків. І як наслідок, інколи, виникають непорозуміння. Батьки, як справжні християни, ще змалечку мають привити своїй дитині любов до Бога: навчити молитися, ходити до храму, виконувати заповіді Божі. Адже у сім’ї, яка виховує дітей у дусі християнської любові і моралі, завжди мешкає Господь.

Про духовний аспект відносин батьків і дітей, про те, як навчити дітей молитися, розповідає священик ПЦУ із Тернопільщини отець Олексій Філюк.

Духовний аспект відносин батьків і дітей

У Посланні апостола Павла до Ефесян ми читаємо такі слова: «Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо. Шануй батька свого і матір – це перша заповідь з обітницею: щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім» (до Ефесян 6:1-3). Це не просто заповідь, дана Богом, але заповідь з обітницею, що шануючи батьків, ми будемо мати благословення від Господа і будемо довголітніми на землі. А далі апостол Павло продовжує: «А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й Напоумленні Господньому» (до Ефесян 6:4). А тепер задумаймося, дорогі брати і сестри, чи ми шануємо батьків?  А батьки задумайтеся: чи ви не дратуєте своїх дітей? Якщо ви бачите, що щось не так, зверніться до Слова Божого і виправляйте життя. Бо, інколи, люди мучаться у суспільстві і немає розуміння між батьками і дітьми. Ми маємо бути для своїх дітей і батьками, і прикладом для життя, а також друзями, співрозмовниками. Батьки своїм прикладом мають показувати, як любити Бога, як молитися, як ходити до Церкви, і тим самим виховувати дітей у напоумленні Господньому, на основі заповідей Божих.

Отож, дорогі брати і сестри, ще раз звернемося до слова Божого, яке нас заохочує і говорить про те, щоб ми наповнялися Святим Духом. У Посланні апостола Павла до Ефесян продовжуємо читати: «Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі. Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля. І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом. Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа і дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа. Коріться один одному у Христовім острасі» (до Ефесян 5:15-21). Дорогі батьки, діти дивляться на вас, ви для них – приклад для наслідування. А для нас, батьків, приклад для наслідування є Ісус Христос. Він лагідний, терпеливий, люблячий, многомилостивий. Він і друг, і порадник, і Спаситель – Він є всім для нас. Але, найперше, Він є Господь, Який дав нам спасіння, і ми маємо і самі спасатися, і своїх дітей вести до спасіння. Ми, батьки, маємо не дратувати дітей, а діти мають поважати своїх батьків, любити і шанувати їх.

Як навчити дітей молитися?

Своїм прикладом ми маємо показувати дітям, як молитися. Ми хочемо, щоб діти були кмітливі у наших очах, досягали великих висот, а у той самий момент, ми їх не навчили навіть елементарного – молитися. Ми, дорослі, своїм прикладом маємо навчати дітей. Як би ми не казали своїм дітям, що треба любити ближнього, Бога, то, звичайно, що вони не будуть жити по-християнськи аж допоки ми, християни, не тільки словом, а й своїм прикладом покажемо своїм дітям, як молитися, ходити у храм, бути добрими, милосердними, люблячими. Ми, батьки, є прикладом для дітей, а прикладом для нас є Ісус Христос. Він молився, неодноразово, протягом дня декілька разів, молився небесному Отцю. І нам Він заповів молитися. Ісус Христос любив час молитви, і ми маємо любити цей час, і дітей своїх навчати. Чим наші діти є менші, тим легше їх навчити. Коли вони доросліші, то від нас відділяються, емоційна прив’язка батьків і дітей трішки розділяється. І діти, коли йдуть на навчання або на своє власне убезпечення, на власний хліб, вони від батьків віддаляються. Діти розуміють, що у них є батьки, які їх люблять, чекають, але вони вже дорослі, вони вже хочуть показати, що ось тату і мамо, ми отак виросли, добилися цього чи іншого. Ми є прикладом для дітей. Отож, поки не пізно своїм прикладом навчайте дітей молитися і бути практикуючими християнами, і нехай у цьому вам допоможе Господь.

Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика

За матеріалами програми «Добра розмова» для телеканалу ІНТБ

Фото – із Фейсбук-сторінки о. Олексія Філюка