Любов – це одна з найважливіших чеснот у житті християнина. Усі ми прагнемо любити, однак, це, інколи, буває дуже складно. Христос учить нас любити ворогів, і тим самим прямувати до святості. Про те, що означає бути святим і чи можливо це у сучасному світі, які це «Марфині діла» та як навчитися прощати ворогів, розповідає священик ПЦУ із Тернопільщини отець Олексій Філюк.
Що означає бути святим і як досягнути святості?
У Першому Посланні апостола Петра читаємо: «Тому, підперезавши стан вашого ума, тверезі, надійтеся повнотою на благодать, що вам буде принесена в об’явленні Ісуса Христа» (І Петра 1: 13). Отже, благодать прийшла, Христос з’явився, план нашого спасіння виконаний. Нам лишень потрібно прийняти Його, як нашого Спасителя, і жити з Ним. І далі апостол Петро продовжує: «Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання, але як той, хто вас покликав – святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, написано бо: «Ви будете святі, бо я святий»» (І Петра 1: 14-16). Ми завжди ходимо за пожадливістю тіла, і все життя у нас виникає жага до того земного, а має бути навпаки, ми маємо єднатися з Богом. Бо земне лишиться тут, на землі, а небесне і духовне, – піде разом із нами у вічність. Як бачимо, апостол Петро закликає нас бути святими. Але як важко, інколи, досягати цієї святості, як важко зберегти цю святість, яку дає нам Господь у Своєму Тілі. Як важко нам бути просто практикуючими християнами, які живуть з Христом і виконують Його Заповіді. Хочу наголосити, що завжди потрібно жити згідно з Євангелієм. У цих словах закладений весь сенс нашого життя, нашого існування тут, на землі. Жити згідно з Євангелієм – це означає жити так, як заповідає нам Ісус Христос. Він каже такі слова: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!» (Ів. 13: 34). Любов буває різною: батьків до дітей, чоловіка до дружини, дітей до батьків. Також є любов корислива. Але є любов Христова – це жертовна любов, яка є найвищим ступенем любові. Отож, нехай вона наповняє ваші серця у цей час. Живіть згідно з Євангелієм, і тим самим ви будете досконалими християнами. Ми з вами маємо досягати святості, і у цьому нам допоможе Слово Боже.
Які це «Марфині діла»?
Коли ми відкриємо Послання апостола Павла, то зможемо там прочитати такі слова: «Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі» (до Ефесян 5: 15-16). Час – це те найдорожче, що дає нам Бог на цій землі, і його ми можемо подарувати одне одному. Апостол закликає нас використовувати час мудро і обережно, бо ми не знаємо, коли прийде наш Господь. Ми маємо використовувати час раціонально і більше думати про духовне, аніж про «Марфині діла». Чому «Марфині діла»? Як ми знаємо, що була Марфа і Марія. Марфа клопоталася коло Христа послугою, щоби дати їсти, усе приготовити, а Марія слухала Слово Боже, слухала уважно слова Христові. Озвався Господь до неї і промовив: «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї» (Лк. 10: 41-42). І ми свій час маємо використовувати раціонально і добре. Звичайно, у житті мають бути присутні і «Марфині діла», але більше віддаваймо перевагу для Бога, для спасіння душі, бо взамін за свою душу ми не можемо нічого дати. Найдорожче, що ми маємо, – це наша душа. І коли вона загине, то для чого ми тоді жили на землі? Маємо спасатися, провадити діла Господні і бути єдині у Христі Ісусі.
Любити ворогів – йти вузькою дорогою спасіння
У Євангелії від Івана читаємо: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3: 16). Христос прийшов, щоби спасти нас, зокрема, щоб навернути грішників до покаяння. Господь не мало постраждав, і ми у житті також можемо терпіти певні життєві спокуси, випробування, хвороби. Але не падаймо духом, а наповняймося Духом Святим. Усе, звісно, минеться. Не живімо завтрашніми проблемами, живімо сьогодні і зараз, і Бог миру буде з нами. Отож, продовжуємо читати Слово Боже, де написано: «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Ів. 13: 35). Коли між нами є любов, то ми уже є дітьми Божими. Коли між нами є розуміння і немає ворожнечі, то ми на правильній дорозі. Коли у нас є віра у Ісуса Христа, коли ми чинимо добрі діла у Його ім’я, то ми теж на правильній дорозі. Але як нам буває важко любити свого ближнього. А чому? А через те, що наш ближній нам робить шкоду: ненавидить нас, завидує, обговорює, підставляє. І ось ми з вами маємо виконувати слова Христа, Який каже: «Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять, благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають» (Лк 6: 27-28). Як важко любити ворогів, але ми маємо їх любити. Бо, якщо ми не будемо любити свого ближнього, будемо ворогувати з тими, хто ворогує з нами, то, ми – язичники. Тоді ми нічим не відрізняємося від тих людей, які нас проклинають. Адже жити по-християнськи – це йти вузькою дорогою, яка веде до спасіння. Коли у нашому серці буде Божа любов, тоді там не буде місця для зла, ненависті і злості.
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами програми «Добра розмова» для телеканалу ІНТБ
Фото – із Фейсбук-сторінки о. Олексія Філюка
Повязані записи
