У час війни багато хто з нас переосмислив свої цінності і пріоритети. Ми стали більше цінувати своє життя. Кожен день – це, немовби, справжнє диво. Але разом з тим на серці дуже часто виникає тривога, коли розумієш, що смерть знаходиться неподалік. І справді, ми почали безмежно любити життя і боятися смерті. Розраду для свого серця знаходимо у словах Ісуса Христа: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки» (Ів.11,25-26). Про те, як навчитися цінувати своє життя, про те, чи можемо ми сьогодні радіти так, як вчить нас апостол Павло, про те, як побороти страх смерті, розповідає священик ПЦУ із Тернопільщини отець Олексій Філюк:
«Сьогодні ми з вами будемо говорити про життя і смерть. Ісус Христос каже: «Я – дорога, правда і життя!» Завдяки Божому промислу на землі появилося життя. У Книзі Буття ми читаємо такі рядки: «На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами» (Буття 1,1-2). Тобто, всюди було порожньо, темно, адже на землі не було життя. Джерелом життя є Бог. Він створив все те, що ми бачимо, в тому числі і нас, людей. І знову ж таки у Книзі Буття написано: «Тож сказав Бог: “Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною”» (Буття 1,26). І благословив їх Бог і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі» (Буття 1,28). «Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою. Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив» (Буття 2,7-8). Ось так на землі появилося життя. Бог з нічого сотворив усе: небо, землю, море, гори, водоспади, ріки. І можна перераховувати все, починаючи від самої елементарної квіточки. І увінчав Він все це творіння людиною. Вінець творіння – людина. І вдихнув Бог у неї духа, після чого вона стала живою. І Дух Божий, який Господь у нас вдихнув, піде до Нього. І коли настане воскресіння померлих, коли відбудеться Другий прихід Господа нашого Ісуса Христа на землю, ми всі повстанемо. Весь народ, який жив до того, піде на Суд Божий.
Дорогі брати і сестри! Живучи на землі, маємо дбати не тільки про тілесне і тлінне. Наше тіло є тлінним, що назад повернеться в землю. Душа є безцінною і нетлінною, але люди часто вибирають турботу про тіло, аніж про душу. Апостол Павло нас навчає: «Завжди радійте. Моліться без перерви. За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі. Духа не гасіте, пророцтва не легковажте, усе перевіряйте; тримайте те, що добре» (1 Солунян 5,16-21). Живучи на землі, радіймо кожному дню, кожному світанку, кожному заходу сонця. Життя – це моменти радості. Життя – це моменти смутку, коли ми прощаємося з рідними чи близькими, які вже прожили своє життя, адже їхня свічечка догоріла. Ми не маємо сумувати за померлими. Ми зустрінемося з тими, які зараз у вічності. Але тут, на землі, ми маємо бути добрішими, люблячими, щоб у майбутньому мати добру відповідь перед Господом нашим Ісусом Христом. Він, як Суддя, прийде судити живих і мертвих. На продовження теми життя і рекомендацій Біблії ми знову ж таки можемо зачитати Послання апостола Павла до Филип’ян: «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!» (Флп.4,4). Християни, радійте, бо ви викуплені Христовою кров’ю, і матимете життя вічне. Але ви можете сказати: «А чому радіти, коли в Україні війна?» Так, це питання залишається актуальним. Але радійте тому, що ви дочекалися до сьогоднішнього часу, що ви можете дивитися цю передачу. Радійте тому, що ми з вами сьогодні зранку проснулися. Радійте тому, що ми з вами маємо кусочок хлібчика на своєму столі. У Посланні до Филип’ян апостол Павло продовжує: «Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько!» (Флп.4,5). Ми думаємо, що Бог високо, що Цар далеко. Ні. Господь близько. Господь є у всьому сотвореному. Він той, хто дає життя. Він дав життя мені, вам, природі. А далі читаємо такі рядки: «Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою» (Флп.4,6). Молитва і прохання з подякою є дуже важливими у житті християнина. «І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі» (Флп.4,7). Мир Божий, дорогі брати і сестри, нехай береже ваші серця і думки у Христі Ісусі. Любімо життя, цінуймо кожну хвилину. Ми не знаємо, що може спіткати нас завтра. Вчорашній день не належить нам з вами, бо ми нічого не можемо в ньому змінити. Завтрашній день нам ще не належить, бо ми не знаємо, чи проснемося. Ми маємо лишень сьогодні. Сьогодні живімо і любімо. У Євангелії від Матея читаємо такі слова: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт.6,19-21).
Як побороти страх смерті? Багато людей кажуть: «Я не готовий померти. Я не готовий попрощатися з життям». Слово Боже навчає нас не боятися смерті, а боятися занапастити свою душу. Ми маємо не боятися смерті, а боятися втратити участь у Царстві Божому. І практикуючий християнин, який живе на землі, має знати, що смерть – це лише перехід від тимчасового і тлінного до вічного. Не бійтеся смерті. Отож, живімо по правді у Господі, любімо життя, не біймося смерті. Багато вчителів і релігійних наставників кажуть про те, що, якби людина кожен день жила з думкою про смерть, яка наступить завтра, світ був би добріший, світ був би святий і побожний. І тому не бійтеся смерті, але бійтеся гріха. Гріх – це порушення Заповідей Божих. Виконуймо ці Заповіді і будемо мати вічне життя з Господом».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами програми «Добра розмова» для телеканалу ІНТБ
Повязані записи
