Вже наближається час посту і перед нашими очима, перед нашою душею Церква ставить слова Ісуса Христа. Пам’ятайте, що коли ми не молимося, коли ми не користаємо з Божої ласки, тоді наше життя робиться жахливим, а самі ми стаємо слабими, не здатними правильно думати і жити. Ми сотворені на Образ і подобу Божу, наша душа покликана стати вмістилищем Святого Духа. Адже коли серце зайняти гріхом, там оселиться злоба і ненависть. А коли серце дотикається Божа благодать, там завжди живе любов. Апостол Яків у своєму посланні говорить: «Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі» (Якова 2, 17). Якщо людина глибоко приймає до серця Боже Слово, тоді вона стає здатною бачити тих, хто поруч і Бога. Ми покликані чинити добро безнастанно, творити любов безнастанно. Сьогодні Ісус Христос каже: «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, – ви мені зробили» (Мт. 25, 40). Коли ми входимо у Божу святиню, то маємо можливість підбадьорити один одного, бути прихильними один до одного. Ми покликані вміти молитися, вміти подати руку, вміти підтримати добрим словом. Вірити – це не означає не робити поганого, але це означає безнастанно чинити добро на славу Богу і освячувати своє серце Таїнствами, освячувати своє серце молитвою.
Ми продовжуємо навчання нашого Катехизму. Сьогодні в нас серйозна тема – гордість і чеснота покори. Гордість – це найнебезпечніша пристрасть і матір всіх гріхів. Саме через гордість сатана відпав від Бога, саме гордість зруйнувала багаторічні зусилля не одного подвижника. Гордість є ідолопоклонницьким самообожненням людини. Тобто особа вивищує себе понад інших людей, ставить себе на місце Бога. Горда людина – закрита на Божу благодать. Апостол Петро говорить: «Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать» (1 Петра 5, 5). Святий Августин навчає і каже про те, що гордість є джерелом всякого зла. І для того, щоби побороти всі інші гріхи, спочатку потрібно позбутися їхньої першопричини – гордості. Чому існує так багато зла? А тому, що існує гордість. Вилікуй гордість і не стане жодної злоби. Саме для того, щоб була усунута причина всіх бід, тобто гордість, понизив себе і став смиренним сам Божий Син. Горда людина зазвичай не бачить свого гріха, вона самолюбна. Їй важко когось пробачити, важко просити пробачення, важко поступитися в суперечці. Така людина відкидає будь-який авторитет. Така людина дуже часто спалахує гнівом, вона стає злопам’ятною, вона постійно засуджує інших людей, вона заздрить іншим людям. Гордість підступно опановує навіть тих, хто здобувши чесноти, вважає себе, а не Бога причиною досягнутого. Апостол Павло наголошує: «Ми руйнуємо задуми і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові» (2 Кор. 10, 4-5). Завдяки чесноті покори людина стоїть у правді перед Божим лицем. Тому християнська покора не принижує людину, а дозволяє їй пізнати справжню гідність дитини Божої. Святий Іван Золотоустий навчає: «Хто поклав покору, як фундамент своєї доброчесності, той може безперечно зводити будівлю до будь-якої висоти». Покора є найсильнішою огорожею, непорушною стіною, нездоланною фортецею. Вона підтримує всю будівлю, не дозволяючи впасти, робить її недосяжною для всіляких нападів. Завдяки їй Чоловіколюбний Бог виливає на нас щедрі дари.
Ми знаходимося у часі, коли всі проходимо надзвичайне випробування. В світлі сьогоднішнього Євангелія кожен з нас повинен задати собі запитання: «Чим я можу бути корисний? Чим я можу допомогти?» На кожному місці ми покликані молитися. Ми ніколи не посягали на чуже, але по-геройськи завжди боронили чистоту, боронили любов, боронили право бути вільним і дарувати щастя тим, які поруч з нами, навіть тим, які в наше життя приходили зі злобою, з ненавистю і з війною. Навіть до них ми залишалися благородними тоді, коли осягнули перемогу. Моліться за наших воїнів завжди і всюди, моліться за наших захисників. Наша допомога руками, наша допомога серцем, наше стояння перед Богом душею є абсолютно необхідним.
о. Орест Фредина, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці Львівської Архиєпархії УГКЦ
Повязані записи
