о. Орест Фредина: «Нам, знесиленим і змученим, Господь дарує можливість бути причасниками Його любові»

Сьогодні ми святкуємо день Собору Пресвятої Богородиці та святого Йосифа Обручника. У євангельському уривку читаємо про те, як ангел Господній з’явився вві сні Йосифові і сказав, щоб він взяв Дитятко і його матір і втікав до Єгипту, бо Ірод розшукує Дитя, що його вбити. Вставши уночі, Йосиф узяв Дитятко та його матір і пішов у Єгипет, де перебував до смерті Ірода. Після народження Ісуса Христа на Йосифа було покладено велику місію, – оберігати і захищати новонароджене Дитятко і Його матір. Сповнений великої віри, він бере на себе цей обов’язок. Він не перечить Божій волі, а з покорою і смиренням серця виконує своє покликання. Про постать святого Йосифа, як приклад живої віри, роздумує настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Орест Фредина: «Йосиф – звичайний робітник. Але саме йому об’являється Господь Бог, після чого в його житті відбуваються дивні речі. Бог – всемогутній. Йосиф – звичайний простий чоловік. Але саме його рукам, його серцю доручено опікуватися Богородицею і Дитям – Ісусом. Йосиф повинен ховатися перед вояками і берегти маленьке Дитятко з його матір’ю. Він повинен берегти їх перед злобою цього світу. Яка велика довіра була у Йосифа до Господа. Адже Йосифу було об’явлено, що це – Син Божий, а він, як людина, мусить опікуватися непорочним Дитям і його матір’ю. Сьогодні у день Собору Пресвятої Богородиці і святого Йосифа пам’ятаймо, що Господь у Хрещенні вибрав кожного з нас. Сьогодні є найкраща нагода бігти до нього. Нам, знесиленим і змученим, Господь приносить з небес силу і дарує можливість бути причасниками Його любові і Його Небесного Царства.

У сьогоднішній день прошу, щоб ми, в особливий спосіб, молилися за нашу парафію. Вона – велика. Наша парафія є надзвичайно гарна у кожному вашому лиці. Ми один одному надзвичайно потрібні. Ми потрібні один одному у молитві, потрібні у підтримці, потрібні у посмішці. Тоді вона стає живою, тоді ми у цьому світі більше не є сиротами. Тоді те, що нам передав Господь через Євангеліє, через апостолів, через наших батьків, бабусь і дідусів, можемо з щирою любов’ю вкласти в серця наших дітей. І тоді вони, живучи а цьому світі, відтепер мають причастя безконечного – любов Бога. Христос Рождається! Славімо Його!»

Підготувала Юліана Лавриш