Зараз переживаємо Світлий тиждень. У світлі Христового Воскресіння згадуємо ті радісні події, які відбувалися у житті апостолів, а тепер відбуваються і в нашому житті. Про перші з’яви Воскреслого Христа, як символ світла і вічного життя для нас, християн, розповідає адміністратор парафії Святого Духа Львівської Архиєпархії УГКЦ, капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк.
Ісус з’являється апостолам
Перебуваємо у часі, коли вже завершується Світлий Пасхальний тиждень. Вже входимо в інші будні, в інший ритм життя, але залишаємося в світлі Христового Воскресіння. І саме світло Христового Воскресіння сьогодні проливає для нас дуже багато мудрих думок, які мають нам допомогти в нашій мандрівці, яку ми проходимо разом. Воно має дати нам сили, наснаги і розуміння того, що якою би не була темрява, все рівно Господь є світлом. А коли ми є з Господом Богом, то темрява зникає, втрачаючи свою силу. Але для цього нам потрібно докласти зусиль. Особисто для мене були дуже вражаючими ці перші миті появи Воскреслого Христа своїм учням. У Святому Письмі ми читаємо про те, що Христос, коли звечоріло, явився перед своїми учнями, які сиділи при замкнутих дверях. Учні були наляканими. Вони боялися. Христос приходить до них через ці замкнені двері і робить для них велику послугу. Адже Христос змінює страх на мир. А мир – це впевненість у завтрашньому дні. Після Страсної п’ятниці всі мрії апостолів були знищені, розвіяні, як дим. Але Христос приходить до них через замкнені двері і дає їм надію і радість. Христос дає їм відчуття того, що Він є поруч, що Він є живий. А коли живий Христос, тоді жива твоя мрія. Коли ти віриш у живого воскреслого Христа, тоді можливо все те, що відбувається довкола тебе. Воскреслий Христос повертає твій сенс і зміст.
По дорозі до Емаусу
Двоє подорожуючих до Емаусу, будучи розчавленими подіями, які відбулися з Ісусом, зустрічаються з Ним на цій дорозі. Вони сумують і дивуються, що цей чужинець до них пристав. Адже вони не впізнали Христа. Апостоли дивуються, що цей чужинець нічого не знає, і вони переповідають йому про свій біль, про те, що вони так сподівалися, так надіялися, але нічого не сталося. Але Христос, який з цими двома учнями залишається, щоби повечеряти, при діленні хліба відкривається їм. І учні пізнають Христа. Христос, який ламає цей хліб, дає їм можливість пригадати все те, що сказав під час Тайної Вечері, коли була встановлена Пресвята Євхаристія. При ламанні хліба їм відкрилися очі. Вони побачили Бога, що поруч. Вони побачили Бога, який знову дарує їм надію, який відроджує бажання вертатися до Єрусалиму для того, щоб продовжити і переживати все те, що відбулося. Христос прийшов через замкнені двері, даруючи мир, даючи можливість вдихнути цього Духа життя.
Поява Ісуса над Тиверіядським озером
Таїнственним моментом є ще одна поява Ісуса над Тиверіядським озером. Цікаво, що апостол Петро після всіх подій, які відбулися з Ісусом, вирішив щось робити. Петро бачив страждання Христа. Він розумів, що Бог помер. Він розумів, що надії немає. І що ж робити? Можна знаходитися в смутку і далі, але Петро вирішує робити дещо інше. Він каже про те, що підемо ловити рибу. Тобто він каже, що піде і буде працювати. Я піду і буду намагатися виходити зі свого смутку, докладаючи максимум зусиль своєї праці. Адже, як знаємо, Петро був рибалкою. Він заробляв на життя, ловлячи рибу. Петро розуміє, що йде ловити рибу, щоби наситити себе і апостолів, які знаходилися поруч. Інші одразу підхопили цю ідею Петра і пішли з ним. Отже, вони пішли ловити рибу. Але, як каже нам євангелист Йоан, «тієї ночі, однак, не вловили нічого» (Йо.21,3). Отже, настала ніч, але вони нічого не вловили. Коли наступає ніч, то ти не бачиш, що робиш, куди йдеш. Вночі ти докладаєш максимум зусиль, щоб зорганізувати себе, але темрява і страх паралізує, і ти не можемо йти далі. Так же само і апостоли цієї ночі нічого не вловили, хоча і мали на це велике бажання. А що ж далі? У євангельському уривку читаємо: «А як настав уже ранок, стояв над берегом Ісус, та не знали учні, що то – Ісус» (Йо.21,4). Апостоли виходять рибалити вночі, але зустрічаються з Христом тоді, коли настає вже ранок. Це є аналогією і для нашого життя, яке ми провадимо, бо ми також переживаємо ніч. Ми переживаємо нерозуміння обставин, нерозуміння того, що буде далі. Але я докладаю максимум зусиль, щоб щось робити. І, відповідно, я маю можливість зустріти світанок. Бо, якщо нічого не робити у наших труднощах, якщо зануритися в наш смуток і перебувати в ньому, то ця темрява буде вічною. Апостол Петро показує нам, що ми не маємо знаходитися в цій вічній темряві. Петро хоче вийти з цієї темряви і йти далі. І тому одним із елементів була праця. Він виходить, щоби рибалити, тобто діяти. І дія приводить його до світанку – до зустрічі з Ісусом. А далі Ісус до апостолів промовляє: «Дітоньки, чи маєте що з’їсти?» (Йо.21,5). А вони відповіли: «Ні» (Йо.21,5). Тоді ж бо Ісус продовжує: «Закиньте лишень сіті праворуч від човна, то знайдете» (Йо.21,6). «І закинули, та неспроможні були вже і витягнути їх: така була там сила риби!» (Йо.21,6), – продовжуємо читати у євангельському уривку. Христос показує їм чудо, коли вони вловили силу силенну риби. Саме в цьому вони розпізнали присутність Ісуса. Вже в їхньому житті не було смутку, темряви, а настав світанок, де вони почали впізнавати Бога в тих чудах, які були довкола них. Коли ми виходимо з цієї темряви, коли переживаємо наш світанок, то можемо побачити ці чудесні речі, якими Бог послуговується для того, щоби вивести нас з цієї чи іншої ситуації, в яку ми потрапили. Коли у нашому житті з’являється сонце, то ми стаємо помічати дію Бога, який в час найбільшої темряви діє через різних людей, через чудесні обставини, де я можу розпізнати Бога. Перша дія – це коли апостоли пішли рибалити. Друга дія полягає в тому, що вони почули заклик Ісуса і закинули сіті, після чого стали свідками чудесного улову риби. І в цьому розпізнали присутність Господа. Розпізнавши Ісуса, почувши Його голос, Петро кинувся до Ісуса. Він бажав бути поруч Нього. А інші учні в цей час припливли човном. Коли вийшли на землю, то побачили, що жар розкладено, а на ньому риба й хліб. І мовить їм Ісус: «А принесіть тієї риби, що ви її тепер наловили» (Йо.21,10). А далі євангелист Йоан продовжує: «Пішов Симон Петро, витягнув на землю сіті, повні великої риби – сто п’ятдесят три! – і хоч стільки її було, сіті не перервалися» (Йо.21,11). Мовить до них Ісус: «Ходіть-но снідати!» (Йо.21,12). «І ніхто з учнів не зважився його питати: «Хто ти?» – знали бо, що то Господь. Підходить тоді Ісус, бере хліб, роздає їм, а й рибу теж» (Йо.21,12-13), – читаємо у євангельському уривку. Це дуже таїнственний момент, коли Господь Бог показує, як дбає про людину, яку він покликав до життя. Господь годує хлібом людину, яка є голодною, яка хоче насититися тим вічним хлібом, яким для нас є Господь. Христос є тим хлібом, який зійшов із неба. Споживаючи цей хліб, споживаючи Артос, який ми будемо роздроблювати, споживаючи Пресвяту Євхаристію, – ми отримаємо це життя. Ділімося тим хлібом життя, який ми маємо. Ділімося одне з одним тим, що маємо. А найбільше, чим ми можемо поділитися, – це любов, яка є дуже діяльною. Адже любов має свої руки. Любов діє. Нехай Господь дарує нам силу і наснагу, щоби і ми пережили наш пасхальний сніданок разом з нашим Богом, щоб ми побачили нашого Бога, що знаходиться поруч.
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами програми «Ресторація життя» для Львівського радіо
Повязані записи
